Юрій Шеляженко: Декларація суверенітету особистості

Преамбула

Будучи при повному розумі і твердій пам’яті;
Усвідомлюючи свою відповідальність як перед окремими людьми, так і перед колективами, спільнотами, народами, людством; як вроджену і визнану вимушено, так і добровільно взяту на себе; свій обов’язок згідно із законами, звичаями та загальновизнаними принципами моралі;
Усвідомлюючи недосконалість об’єктивно існуючого світу, природи, Всесвіту, матерії, що здатна руйнуватися, смертної плоті, оманливих почуттів і рефлексів;
Приймаючи як даність без всякого самообману всі достовірно відомі мені феномени, явища, процеси, закони та закономірності, які існують поза моєю волею, включаючи той факт, що більша частина мого світогляду продиктована життєвим досвідом, спілкуванням і співпрацею з людьми;
Керуючись загальновизнаним серед вільних людей розумінням прав людини;
Керуючись своєю доброю волею;
Керуючись своїм розумом, свідомістю, свободою, честю і гідністю;
Керуючись самоочевидним, природним правом вільно володіти собою, яке є беззаперечним та невідчуджуваним; включаючи здатність вільно формувати свій внутрішній світ на власний розсуд на основі будь-яких усвідомлених думок, образів, символів, слів, абстракцій, переконань, вірувань, концепцій, теорій, моделей, фантазій, мрій, інтенцій;
Керуючись божественним одкровенням, явленим мені через досконалу душу;
Керуючись вірою в себе —

Я мудро ухвалив і добровільно визнав цю Декларацію, яка відтепер визначає найважливіші, основоположні принципи мого існування, життєвої автономії як вільної людини і суверенної особистості.


Стаття 1. Самоцінність.

Я декларую існування, безумовну, самостійну та безвідносну цінність моєї душі, а також суб’єктивної та об’єктивної реальності.
Мій внутрішній світ, явлений у свідомості, який я формую моєю доброю волею, є суб’єктивною самоцінною реальністю. Мої думки існують, мої свідомі уявлення існують, мої свідомі думки та наміри є вчинками у суб’єктивній реальності. Суб’єктивна реальність існує відповідно до моєї волі. Мій внутрішній світ відкритий тільки для мене, інші не можуть знати про нього більше, ніж я кажу.
Мій зовнішній світ, явлений поза свідомістю, який я відчуваю та почуваю, частиною якого є моє тіло, є об’єктивною самоцінною реальністю. Зокрема, об’єктивною реальністю для мене є висловлені іншими людьми думки. Об’єктивна реальність існує поза моєю волею.
Суб’єктивна та об’єктивна реальності однаково існують і однаково цінні для мене.

Стаття 2. Душевність.

Я є душею в суб’єктивній реальності. Я, як душа, представлений у формі тіла в об’єктивній реальності. Форма тіла є другорядною, оскільки моя сутність як людини – це автономна душа.
Душа є досконалою частиною суб’єктивної реальності, яка дарована Богом і захищена від впливу недосконалої об’єктивної реальності.
За допомогою тіла я можу здійснювати добру волю душі в об’єктивній реальності.
Я можу одушевляти силою віри будь-що об’єктивне чи суб’єктивне.
Всі душі взаємопов’язані та рівноцінні, їх джерелом є Бог.

Стаття 3. Моральність.

Я прагну бути добром і творити добро.
Добро є досконалістю, зло є недосконалістю. Душа є добро. Суверенітет особистості є добро.
Все, що ставить під сумнів або порушує суверенітет особистості, є зло.
Я декларую свою здатність самостійно розрізняти добро і зло, що властива душі внаслідок її спорідненості з Богом.

Стаття 4. Свобода.

Я нічим не обмежений у творенні та здійсненні доброї волі, окрім тих закономірностей об’єктивної та суб’єктивної реальності, які не залежать від моєї волі та мають мудро прийматися, як даність.
Ніщо не може примусити мене відмовитись від суверенітету особистості.
Тільки я можу виступати від свого імені або уповноважувати на це інших за доброю волею.

Стаття 5. Власність.

Я цілком належу собі, володію та розпоряджаюся собою на свій розсуд. Це включає повне і ексклюзивне володіння суб’єктивною реальністю та своєю душею як її частиною.
Також це включає в себе володіння об’єктивною реальністю на умовах повного і ексклюзивного володіння своїм тілом і співволодіння усією іншою об’єктивною реальністю тією мірою, якою вона не привласнена іншими душами. Привласнення має відбуватися відповідно до загальноприйнятих уявлень, правових засад, добрих намірів та здорового глузду.
Всесвіт, все нескінченне суще належить людям, які добросовісно і за взаємною згодою та за доброю волею розподіляють між собою цю спільну власність шляхом створення, привласнення, розпорядження та користування.

Стаття 6. Співжиття.

Поряд зі мною живуть інші душі, які я люблю і загалом прагну сприймати кожну душу якнайдосконаліше своєю свідомістю та всіма почуттями і відчуттями.
Я визнаю людиною всяку душу, яка декларує суверенітет особистості.
З міркувань здорового глузду я умовно розглядаю як людину будь-який матеріальний об’єкт (тіло), яке потенційно може бути людиною.
Я прагну взаєморозуміння, співпраці та творення більшого добра спільними узгодженими зусиллями разом з іншими душами. Для цього, зокрема, я добровільно беру участь у спільнотах або приймаю як даність участь у спільнотах, від якої не можна відмовитись.
Я розглядаю будь-яке об’єднання (спільноту) людей за будь-якою ознакою як спільний ресурс, що належить всім людям, які входять до цього об’єднання; коли кажуть, що я належу до об’єднання, це означає, що об’єднання належить мені тою мірою, якою я беру в ньому участь.
Жоден об’єднуючий фактор, що включає мене, такий, як створення сім’ї, групи, зборів, корпорації, громади, народу, держави, іншого об’єднання, тощо, не може розглядатися як такий, що скасовує моє самоочевидне співволодіння будь-якою спільнотою, у якій я беру участь, оскільки суверенітет особистості пріорітетніший за участь у спільнотах.
Я залишаю за собою право і вважаю за необхідне відмовлятися від участі у будь-якому об’єднанні, яке ставить під сумнів або порушує суверенітет особистості чи іншим чином проявляє свою злу сутність, а також залишаю за собою право заперечувати подібні злі прояви і боротися з ними, не відмовляючись від участі в об’єднанні. Вибір між цими природними правами я роблю самостійно відповідно до своєї доброї волі та здорового глузду.

Стаття 7. Мудрість.

Суверенітет особистості не може бути підставою для визнання об’єктивною реальністю того, що існує суб’єктивно, і для визнання суб’єктивною реальністю того, що існує об’єктивно.
Я поважаю непорушність суверенітету особистості кожної людини так само, як поважаю непорушність суверенітету своєї особистості.
Суверенітет особистості не може бути виправданням злих думок та вчинків, оскільки тою мірою, якою особа мислить і чинить зло, ця особа перестає бути людиною.
Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як заперечення моєї об’єктивної відповідальності як перед окремими людьми, так і перед колективами, спільнотами, народами, людством, мого обов’язку згідно із законами, звичаями та загальновизнаними принципами моралі.
Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як внутрішня суперечність або заперечення здорового глузду.
Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як приниження будь-якої людини.
Ця декларація може бути доповнена або видозмінена з метою вдосконалення або більш зрозумілого висловлення її ідей. Текст цієї декларації може вільно використовуватися будь-якою людиною для декларування суверенітету своєї особистості, і ніхто не може претендувати на ексклюзивне володіння цією декларацією.