«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Вроде бы подумаешь — нормальные люди, на первый взгляд, образованные, культурные (в некотором роде), а все вокруг говорят «раша», сопровождая это слово характерным жестом??? Но есть одна особенность: её заметил я еще в далекие девяностые, кстати не изменилось ничего до сих пор… Не-не не подумайте, я не хочу никого обидеть, особенно обидеть нацию (ну нацию в политическом смысле слова, ведь в этническом смысле понятие русский не существует), что дала миру Чайковского, Менделеева, Набокова, Мендельштама, Бродского и др. более и менее великих людей.
… Давайте пойдем простым, логическим путем… Пойдем вместе… Хотя нет, никуда идти не надо, я попробую рассказать несколько моментов из жизни:
как то раз в Яремче (курортный городок в Карпатах, — ред.), заметил группу молодых людей возле ларька, попивая кофе они дико орали, ржали (да-да ржали, не смеялись) разбрасывали пластиковые стаканы и бумажки от печенюшек где попало, причем стояли возле мусорного ящика. Мимо прошел дедушка, посмотрел в их сторону, взмахнул рукой приговаривая при этом: «москали»… Подойдя поближе я убедился, что юнцы разговаривают на русском, расспросил — откуда? — ответили, что из Мариуполя… С тех пор всегда начал обращать внимание на русскоязычных, постоянно убеждаясь насколько был прав этот старенький гуцул…
У нас в универе учились много юношей и девушек из Севастополя, Симферополя, Харькова и других русскоязычных регионов… Вроде бы регионы разные как в этническом плане, так и в географическом, климатическом и др., но особенность эта прослеживалась всегда, русскоязычные всегда выделялись наглостью, вульгарностью, отсутствием культуры речи, поведения, отсутствием малейшего уважения к окружающим… Сначала я подумал, что это совпадение, но потом убедился в этом проживая два года в Киеве… Действительно, если кто-нибудь орет на всю улицу, ругается матом, разбрасывает окурки и др. мусор — это русскоязычное население… Может это особенность языка??? — Думаю это неплохая тема для психолингвистов…
Комментариев нет:
Отправить комментарий