«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Виглядає так, що креатура Медведчука звиває своє зміїне кубло уже й на Галичині. Зокрема, після серії публікацій Медведчука у львівських виданнях, на електронних ресурсах під публікаціями знаних політиків та громадських діячів, які різко виступають проти вступу України до Митного союзу і проти окупації України кремлівсько-кадебістськими представниками п’ятої колони, з’являються коментарі начебто звичайних читачів. Наведемо, для прикладу, одне висловлювання анонімного (в «кращих» комуністично-кадебістських традиціях!) читача на прізвисько «Думка», розміщене на Інтернет-ресурсі «Вголос»: «Все одно прийде час об’єднуватися з Росією. Альтернативи цьому немає і бути не може, просто повинен пройти деякий період для усвідомлення цієї життєво важливої для України необхідності».
Для людей, які ще досі перебувають у романтично-фантазійному стані ми вирішили навести ряд раціональних науково-аналітичних аргументів, щоб остаточно розвіяти дивні фантазії, ймовірно замовлені Медведчуком, на предмет можливості приєднання України до Росії. Своїми думками з цього приводу поділився Олег Соскін, голова Української Національної Консервативної партії, професор Національної академії управління.
«За прогнозами експертів штучне утворення під назвою Російська Федерація розпадеться на національні фіно-угорські та тюркські держави.
На сьогоднішній день в цій країні, за підрахунками фахівців, вже проживає близько 20 мільйонів мусульман, або ж 14% населення Російської Федерації, і це число продовжує стрімко зростати. Окрім цього, триває масова колонізація російської території з боку китайського етносу, на сьогоднішній день жодна державна служба в Російській Федерації не може достовірно підрахувати кількість китайців у країні, але усі розуміють, що рахунок іде на мільйони.
Яскравим прикладом поглинання Російської Федерації не слов’янськими етносами слугує Москва. За неофіційною інформацією, станом на 2012 рік у Москві проживає менше 60% росіян, натомість 1,5 млн. азербайджанців, майже 900 тисяч татарів, 500 тисяч вірмен, сотні тисяч інших народів Кавказу, а також вихідців із Середньої Азії, китайців, в’єтнамців, Африки.
Зрозуміло, що Російська Федерація – це штучне утворення, яке не має ні свої власної назви, адже слово «Росія» — це лише калька із споконвічної назви України – Русь, ні своєї мови, оскільки росіяни перейняли давньоукраїнську мову, ні своєї віри.
Взагалі той етнічний симбіоз, який функціонує на території Російської Федерації, не здатний до освоєння не лише 5-6, а й навіть 3-4 технологічних укладів, тому для кадебістського керівництва Московії так важливо поглинути Україну, яка могла б стати для них стратегічною можливістю врятувати себе і зберегти свою владу, відродивши Російську імперію.
Але Україна має своє власне стратегічне геополітичне завдання, яке сягає корінням ще в часи Русі-України, Скіфії та арійської держави. Ця місія полягає у тому, щоб знову зібрати в єдину державу ті землі, які споконвіку були українськими. Мова йде, як про території, які ще поки перебувають в складі Російської Федерації, шматки, які рано чи пізно почнуть відпадати від цього етнічного мутанта – Воронезьку, Брянську, Курську, Белгородську, Ростовську області, Краснодарський і Ставропольський краї, а також такі держави, як Молдова, Придністров’я, Грузія, Білорусь.
Тому як Україна може приєднуватися до Митного союзу? До чого тут приєднуватися, куди тут вступати? Такі наївні фантазії можуть з’являтися лише у відчайдушних фантазерів або ж людей, які виконують завдання кадебістського Кремля. А Медведчук, замість того, щоб розгортати таку масштабну антидержавну українофобську інформаційну кампанію, краще б розповів всім українцям, яка його роль була у цькуванні та смерті легендарного поета України, українського патріота Василя Стуса, та які інші спецоперації він виконував та продовжує виконувати.
Отже, виглядає так, що Україна та українська нація входять у вирішальний період свого буття. Перед нами постало генеральне завдання: або ми відродимо Україну-Русь, як потужну, успішну, сучасну європейську державу, в склад якої увійдуть Воронезька, Брянська, Курська, Белгородська, Ростовська області, Краснодарський і Ставропольський краї, а також такі держави, як Молдова, Придністров’я, Грузія, Білорусь, або на нас знову чекатиме руїна і ми перетворимося на колоніальні огризки тоталітарної диктаторської Московії. Кожному українцю доведеться визначатися, на чиєму він боці, і це – неминуче. Настає момент істини», — вважає Олег Соскін.
Комментариев нет:
Отправить комментарий