Виглядає так, що креатура Медведчука звиває своє зміїне кубло уже й на Галичині. Зокрема, після серії публікацій Медведчука у львівських виданнях, на електронних ресурсах під публікаціями знаних політиків та громадських діячів, які різко виступають проти вступу України до Митного союзу і проти окупації України кремлівсько-кадебістськими представниками п’ятої колони, з’являються коментарі начебто звичайних читачів. Наведемо, для прикладу, одне висловлювання анонімного (в «кращих» комуністично-кадебістських традиціях!) читача на прізвисько «Думка», розміщене на Інтернет-ресурсі «Вголос»: «Все одно прийде час об’єднуватися з Росією. Альтернативи цьому немає і бути не може, просто повинен пройти деякий період для усвідомлення цієї життєво важливої для України необхідності».
Для людей, які ще досі перебувають у романтично-фантазійному стані ми вирішили навести ряд раціональних науково-аналітичних аргументів, щоб остаточно розвіяти дивні фантазії, ймовірно замовлені Медведчуком, на предмет можливості приєднання України до Росії. Своїми думками з цього приводу поділився Олег Соскін, голова Української Національної Консервативної партії, професор Національної академії управління.
«За прогнозами експертів штучне утворення під назвою Російська Федерація розпадеться на національні фіно-угорські та тюркські держави.
На сьогоднішній день в цій країні, за підрахунками фахівців, вже проживає близько 20 мільйонів мусульман, або ж 14% населення Російської Федерації, і це число продовжує стрімко зростати. Окрім цього, триває масова колонізація російської території з боку китайського етносу, на сьогоднішній день жодна державна служба в Російській Федерації не може достовірно підрахувати кількість китайців у країні, але усі розуміють, що рахунок іде на мільйони.
Яскравим прикладом поглинання Російської Федерації не слов’янськими етносами слугує Москва. За неофіційною інформацією, станом на 2012 рік у Москві проживає менше 60% росіян, натомість 1,5 млн. азербайджанців, майже 900 тисяч татарів, 500 тисяч вірмен, сотні тисяч інших народів Кавказу, а також вихідців із Середньої Азії, китайців, в’єтнамців, Африки.
Зрозуміло, що Російська Федерація – це штучне утворення, яке не має ні свої власної назви, адже слово «Росія» — це лише калька із споконвічної назви України – Русь, ні своєї мови, оскільки росіяни перейняли давньоукраїнську мову, ні своєї віри.
Взагалі той етнічний симбіоз, який функціонує на території Російської Федерації, не здатний до освоєння не лише 5-6, а й навіть 3-4 технологічних укладів, тому для кадебістського керівництва Московії так важливо поглинути Україну, яка могла б стати для них стратегічною можливістю врятувати себе і зберегти свою владу, відродивши Російську імперію.
Але Україна має своє власне стратегічне геополітичне завдання, яке сягає корінням ще в часи Русі-України, Скіфії та арійської держави. Ця місія полягає у тому, щоб знову зібрати в єдину державу ті землі, які споконвіку були українськими. Мова йде, як про території, які ще поки перебувають в складі Російської Федерації, шматки, які рано чи пізно почнуть відпадати від цього етнічного мутанта – Воронезьку, Брянську, Курську, Белгородську, Ростовську області, Краснодарський і Ставропольський краї, а також такі держави, як Молдова, Придністров’я, Грузія, Білорусь.
Тому як Україна може приєднуватися до Митного союзу? До чого тут приєднуватися, куди тут вступати? Такі наївні фантазії можуть з’являтися лише у відчайдушних фантазерів або ж людей, які виконують завдання кадебістського Кремля. А Медведчук, замість того, щоб розгортати таку масштабну антидержавну українофобську інформаційну кампанію, краще б розповів всім українцям, яка його роль була у цькуванні та смерті легендарного поета України, українського патріота Василя Стуса, та які інші спецоперації він виконував та продовжує виконувати.
Отже, виглядає так, що Україна та українська нація входять у вирішальний період свого буття. Перед нами постало генеральне завдання: або ми відродимо Україну-Русь, як потужну, успішну, сучасну європейську державу, в склад якої увійдуть Воронезька, Брянська, Курська, Белгородська, Ростовська області, Краснодарський і Ставропольський краї, а також такі держави, як Молдова, Придністров’я, Грузія, Білорусь, або на нас знову чекатиме руїна і ми перетворимося на колоніальні огризки тоталітарної диктаторської Московії. Кожному українцю доведеться визначатися, на чиєму він боці, і це – неминуче. Настає момент істини», — вважає Олег Соскін.
Комментариев нет:
Отправить комментарий