«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Подписанный для популярности правящего режима еще раньше он так и не принес русскому народу практического воссоединения. На самом деле воссоединение с Западной Русью должно было стать ОБРАЗЦОМ, ПРИМЕРОМ и полигоном для проведения дальнейших действий в этом направлении (в основном для Малоросии)!
Вместо этого в отношениях Москвы и Минска следуют регулярные споры (о деньгах и собственности в Белорусии, в основном) и охлаждения отношений — какой уж тут «пример»?! Особенно на фоне кризиса в белорусской экономике, как следствия трагически неверного и недальновидного просчета батьки (не все надо было в социалке прожирать!) и на фоне того, кого назначили за него виноватыми.
Так что с воссоединением у нас полный нуль, а дети в т.н. «украине» продолжают учиться по учебникам придуманной истории несуществующей страны и записываться в несуществующую нацию… Впрочем, еще поколение и придуманное станет устоявшимся фактом.
Пы.Сы. о результатах Таможенного союза говорить пока рано — в любом случае Киев в него не удается затащить, а без этого он выглядит ущербно...
Комментариев нет:
Отправить комментарий