Юрій Султанов був не тільки педагогом та літературознавцем, але й культурологом. Його позиція ґрунтувалася в першу чергу не на тому, що роз’єднує людей різних націй та культурних орієнтацій, не на тому, що оперує категорією вищості одних у порівнянні з іншими, а виключно на тому, що глибинно, екзистенційно об’єднує людей як членів однієї і неподільної сучасної земної цивілізації. А цим об’єднуючим началом є любов, що обумовлює і взаємопорозуміння, і взаємоповагу. В цьому, вважав вчений, полягає його як культуролога суттєва перевага перед, наприклад, політологом, який так чи інакше змушений за природою своєї спеціальності триматися чіткої ідеології та з її позицій вибирати факти серед тих, що йому надають мас-медіа.
Саме твердження про існування в сучасному світі двох цивілізацій він вважав некоректним хоча б тому, що, по-перше, сьогодні неправильно покладати в основу ідентифікації цивілізації релігійну ознаку (наприклад, чи слід відносити до “східної цивілізації” відому українську спортсменку Віту Павлиш, яка є мусульманкою, або відомого у свій час французького філософа, якого у нас клеймили як “ренегата, відступника від марксизму”, Роже Гароді, який прийняв іслам ?), по-друге, для Юрія Султанова очевидним є існування у нашому сьогоднішньому світі тільки однієї і єдиної цивілізації, яку неможливо розірвати на клаптики (бо Земля одна, та ще й не така вже й велика).
Для взаєморозуміння між народами, зазначав вчений, необхідна точність понять, бо наші люди часто-густо вдаються до тих чи інших висловлювань чи оцінок про ситуації, про які не мають елементарного поняття. А незнання породжує страх (що й означає слово “терор”). Страх, у свою чергу, неминуче призводить до ненависті. На це теж певною мірою розраховувають ті, хто планує теракти, наприклад. Тому ще раз пам’ятаймо, що перед тим, як судити, треба щось знати.
Наприклад, Юрій Ібрагімович Султанов детально розкривав для людей християнського світосприйняття таке поняття ісламського як джихад – це віддача всіх сил і можливостей для ствердження Єдинобожжя, тобто це не тільки “священна війна”. Так, є «джихад меча», але він має суто оборонний характер, тобто його можна оголосити тільки тоді, коли ворог вступив на територію мусульманської держави. Мусульманин, котрий бере участь у джихаді – захисті своєї країни і навіть якщо для його здійснення необхідне самогубство (а іслам, як і християнство, ставиться до самогубства негативно) , потрапляє в рай. В будь-яких інших, тим паче інтервентних із боку мусульманської держави, випадках про джихад меча не може бути мови. Ні іслам, ні Коран ніякого відношення до тероризму не мають. В іншій східній традиції, китайській, наприклад, є схоже поняття – “дао меча”, що стало основою кодексу самураїв.
Але набагато важливішим є «джихад серця», тобто внутрішнє самовдосконалення людини на шляху до Бога. Наприклад, християнський святий Григорій Палама, перебуваючи у турецькому полоні і ведучи полемічні бесіди з мусульманськими богословами, досконало вивчив цей вид джихаду, запровадив його у християнстві, де він відомий як «ісихазм» («подвижництво»). Ісихастом був і засновник української «філософії серця» Григорій Сковорода… Тому слід знати, що вищою формою джихаду є духовний джихад, і його виконавцем був пророк Ібрагім, який у християнській традиції знаний як праотець Авраам. На цій основі стоїть велика традиція суфізму, саме через яку дуже багато європейців відкривають для себе ісламську культуру.
----------------
21-22 жовтня 2011 року на базі Інституту філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ, Україна) відбулась
Всеукраїнська науково-практична конференція «ІІ Султанівські читання. Актуальні проблеми викладання літератури у середній та вищій школі». Конференція присвячена пам’яті знаного на Прикарпатті методиста, культуролога та поета Юрія Ібрагімовича Султанова (1948-2003)
З доповідями на пленарному засіданні виступили учні Юрія Султанова — представники Центру Сходу і Заходу «МезоЄвразія» доктор філологічних наук, професор Козлик Ігор Володимирович («Гносеолого-евристичні вектори творчої спадщини Юрія Султанова») та кандидат філософських наук Гуцуляк Олег Борисович («Міжцивілізаційний діалог у методичній спадщині Ю.І. Султанова»), а з доповідями на секційних засіданнях — доктор педагогічних наук, професор Мариновська Оксана Яківна, доктор філологічних наук, професор Мафтин Наталія Василівна, кандидат філологічних наук Тереховська Олена Володимирівна, кандидат філологічних наук Девдюк Іванна Василівна, кандидат філологічних наук Коршунова Світлана Володимирівна, кандидат філологічних наук Мартинець Алла Михайлівна, кандидат філологічних наук Лазарович Ольга Миколаївна, кандидат філологічних наук, професор Лесюк Микола Петрович, кандидат філологічних наук Мельник Ярослав Григорович, кандидат філологічних наук, професор Ковбасенко Юрій Іванович та ін.
Про Юрія Ібрагімовича Султанова - https://uk.wikipedia.org/wiki/Султанов_Юрій_Ібрагімович
Комментариев нет:
Отправить комментарий