Собор УГКЦ про богопосвячене життя і пов’язані з ним події надихають на певні роздуми. Перш за все, цікаве саме місце проведення Собору. Місто Прудентопіль (так його називають місцеві українці) знаходиться у штаті Парана і його називають столицею української Бразилії. Тут живе приблизно 50 тисяч мешканців, з яких 75% є українського походження. Цікаво, що за 120 років від прибуття на ці терени перших українських мігрантів тут на вулицях і досі вітаються «Слава Ісусу Христу», діють 23 парафії та 2 адміністратури, які мають 236 місць для богослужінь, де моляться 150000 українців греко-католиків. Чому ці люди не асимілювались серед місцевого населення? Як їм вдалось зберегти свою ідентичність?
Відповіді дає історія: разом з першими родинами до Бразилії прибули їх священики, а згодом туди переїхали перші сестри Служебниці Непорочної Діви Марії, брати та сестри Василіяни та Катехитки Серця Ісусового. У селах навколо Прудентополіса можна побачити десятки українських храмів, багато з яких і досі дерев’яні. Саме тут при парафіях гуртувалися українські організації, клуби, товариства, які мали за мету зберегти українську мову та культуру. І їм це чудово вдалося, незважаючи на відстань від батьківщини, важкі кліматичні умови і численні кризи 20 століття. Це заслуга власне греко-католицького духовенства, яке жертовно посвятилося праці для всієї мігрантської спільноти. І чи не варто сьогодні нам прийняти до уваги цей історичний урок? Україна в глибокій кризі: родинній, культурній, освітній, економічній, політичній, духовній. Власне приклад тих богопосвячених осіб, які витягнули з кризи і розвинули культуру та духовність українців у Бразилії, красномовно відповідає на питання: «Що робити з Україною сьогодні?» — Стати людьми, посвяченими Богові.
І питання не стосується лише священиків і монахів. В часі Собору, цитуючи блаженного Папу Івана Павла ІІ, владика Венедикт Алексійчук зауважив, що Церква тепер потребує в світі не так вчителів, як свідків. Бог потребує своїх свідків. А свідком може бути той, хто бачив, хто був свідком чогось. «Тому богопосвячена особа може лише тоді бути свідком, коли має свій досвід Бога. А якщо ми не маємо свого досвіду Бога і проповідуємо про Нього, тоді наше свідчення непереконливе. І стосується це не тільки монахів, але й мирян-християн», – сказав Єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
Перших сім сестер Служебниць Непорочної Діви Марії приїхали до Бразилії 1911 року з Галичини, а на сьогодні їх там діє понад 300 у 40 домах. Їх приклад може дати нам ще один важливий урок. Блаженніший Святослав в часі Собору звернув на це особливу увагу: «Я сьогодні вглядаюся в тих перших сім сестер служебниць, які сто років тому вступили на цю землю. Якою соленою мала бути та сіль, яка зродила за сто років найбільшу у світі провінцію сестер служебниць у нашій Церкві! Яким потужним мало бути те світло, яке просвітило темні ліси і джунглі Бразилії та переобразило їх в присутність Царства Божого між нами!» Сестри були автентичними свідками Христа, тому Бог приводив до них нових людей. Власне їх особистий приклад, а не PR-акції чи стратегічні планування, приводив вірних до Бога і Його Церкви.
Коли сьогодні ми з тривогою констатуємо, що наші церкви порожніють, а середній вік вірних стрімко зростає, Собор про богопосвячене життя дає нам дієвий рецепт: кількість навернень навряд чи збільшиться завдяки багатослівності, всюдиприсутності, дебатам чи суперечкам. Лише якщо ми, ті, хто розуміє, що Бог – не просто справедливий Суддя, а й милосердний Батько, що Його Церква – не проста організація, а любляча і турботлива Мати, будемо мати свій персональний досвід Воскреслого Христа і житимемо так, щоб інші в нас бачили світло, якщо будемо прикладом вільних і свідомих людей, здатних взяти на себе відповідальність за нашу Церкву і країну, лише тоді до такої Церкви і такого Бога захочуть прийти люди.
«Коли ми підсумовуємо наш Собор, ми начебто починаємо глибше розуміти, що ми з вами є покликані усі без винятку бути богопосвяченими особами. Ми всі без винятку покликані бути світлом для світу і сіллю для цієї землі. Але сьогодні світ потребує свідків, які би показали, що те, чого шукає людина, є можливим для досягнення, що так те відчуття вічного щастя і переживання повноти можна знайти у Христі Ісусі» — сказав Блаженніший Святослав від час закриття Собору. Тож нехай слова Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви стануть для всіх її вірних життєвим дороговказом, і тоді ми як Церква будемо здатні принести плоди, гідні Царства нашого Бога.
Орися Уська, головний редактор порталу Milites Christi Imperatoris
Комментариев нет:
Отправить комментарий