У XIX ст. серед польської інтелектуальної еліти утвердився міф особливого прикордонного покликання Польщі: будучи щитом Європи, протистояти "азійському московському варварству". Українська інтелектуальна еліта того часу навпаки відстоювала досить антизахідні погляди. Міф протистояння "московським азіатам" утвердився у нас лише у XX ст. Тоді це було по-своєму резонним. Але сьогодні подібна риторика заслуговує на місце в музеї.
Говорити, що Україна захищає Європу від російської агресії, означає дурити самих себе. Україна – це аж ніяк не щит Європи. Це буферна зона, конфлікт якої з Росією породжує для Західної Європи зайві економічні негаразди.
Звісно, вдаваний консерватизм путінського режиму створив передумови для того, аби на Заході з Росії творили образ "Іншого". Одначе це просто політтехнологія – подібна до образу "Гейропи" у Росії. Ні перше, ні друге не усуває економічної вигоди, а також усвідомлення стратегічної ваги вісі, покликаної диктувати геополітичний порядок у всіх північній Євразії.
Ніхто в Кремлі не налаштований йти танковими колонами до Ла-Маншу. Там налаштовані продавати енергоносії. Подібним чином у Берліні та Парижі не налаштовані йти проти Росії "хрестовим походом" просто для того, аби там нарешті запровадили "одностатеві шлюби".
Досить антиросійські позиції характерні лише для англосаксів (які мають зацікавленість не допустити утвердження континентальної вісі) та частини держав Центрально-Східної Європи – Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Румунії.
І все. Ні Франція, ні Німеччина, ні Італія не мають особливого інтересу протистояти Росії. Вони аж ніяк нас не зрадили. Вони просто нічого нам не винні. У них свої інтереси. Чим швидше українці це зрозуміють, тим краще.
Комментариев нет:
Отправить комментарий