«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Комплексный сравнительно-сопоставительный историко-этнологический, культурологический и религиоведческий анализ Примордиальной традиции Белой Веры автохтонных саянидов с культом «Пушкинской» Царевны-Лебедь, сделанный в книге, позволил сделать вывод, что лежащий в основе Белой Веры, а также саяно-алтайского «бурханизма» и тюрко-монгольского тэнгрианства всей Внутренней Азии, культ Белой Лебедицы тесно взаимосвязан с Северо-русским культом Царевны-Лебедь. Результаты исследования, подтвержденные и дополненные работами других авторов (Р.В. Лебедев, Егорий Годунов, Инга Давыдова, Ильяс Мукашов) показали, что, как считает проф. Н.В. Абаев, в процессе взаимодействия этих родственных культов и сложились духовно-культурные основы уникальной цивилизации.
В книге даны также рекомендации по использованию разработанных в этой культурно-психологической традиции медитативных и психорегулятивных методик, в частности по их применению в практической деятельности каждого человека.
Книга предназначена для всех, кто интересуется проблемами этнокультурогенеза тюрко-монгольских народов Евразии, Внутренней Азии и Саяно-Алтая.
ISBN 978-5-4490-8486-6
Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
Шрифты предоставлены компанией «ПараТайп»
Литературный агент Ильяс Мукашов
Фотограф Юрий Извеков
© Николай Вячеславович Абаев, 2019
© Юрий Извеков, фотографии, 2019
Комментариев нет:
Отправить комментарий