Клуб об’єднав щойно звільнених з радянських тюрем і таборів українських політв’язнів з покоління шістдесятників, молодше покоління політичних в’язнів та розбурхану віяннями перебудови і гласності київську громадськість, серед якої особливо активними були київські студенти.
Провідну роль в Клубі відігравали Євген Сверстюк, Сергій Набока (голова ради), Олесь Шевченко, Ольга Гейко-Матусевич, Віталій Шевченко, Леонід Мілявський, Інна Чернявська, Лариса Лохвицька та ін.
На засіданнях УКК обговорювалися замовчувані та сфальшовані в радянський час питання української історії та культури, писалися відкриті листи до української та центральної влади СРСР з вимогами демократичних перетворень в країні, відновлення діяльності УАПЦ та УГКЦ, були проведені перші несанкціоновані владою мітинги та вуличні акції.
Діяльність УКК висвітлювалася на сторінках відновленого В’ячеславом Чорноволом часопису «Український вісник».
Восени 1988-го рада УКК ухвалив рішення увійти повним складом до Української Гельсінської Спілки (УГС).
Комментариев нет:
Отправить комментарий