Якщо ми з об'єктивних причин не змогли в 91 році здійснити щось подібне, це не значить, що цей пункт програми можна пропустити і сподіватися на розбудову сильної, суверенної, успішної держави під орудою нащадків її могильників (які рефлекторно пруться у зверхники).
Так, це ду-уже неприємний пункт. Бо агресивні чужинці-загарбники і їхні посіпаки можуть і здачі дати, і хай на весь світ здійняти, і на поміч когось покликати.
І якщо ви органічно не сприймаєте насильства, це ваш, звичайно, вибір. Але не треба тоді дурити себе і інших і сподіватися на сталий суспільно-економічний розвиток і стійкий "західний вектор".
Колонізатором у нас виступав відсталий народ, у якого абсолютно нічому вчитися в цивілізаційному плані і його неперетравлене начиння міцно триматиме нас на припоні Кремля і обнулятиме всі спроби вирватися з його лабет (що, власне, й відбувається уже майже 30 років). І наївні сподівання, що воно саме собою "розсосеться" і кудись подінеться без наших зусиль, є такими ж марними, як і надія на "нові покоління", які обрали ЗЕ-РО.
На цій темі є 2 типи маніпуляцій.
Перша, гіперрадикальна, витягає свідоме українство в передчасну непідготовлену атаку, що приречена захлинутися і бездарно змарнувати й без того обмежений ресурс.
Друга - гіперпоміркована - заколисує "лагідними" методами, вкорінює думку про принципову неможливість / аморальність жорсткого розмежування і вирішального з'ясування стосунків з колоніальною адміністрацією.
Об'ємна діалектична теза: "ми зараз не маємо змоги це зробити, але обов'язково повинні зробити за слушної нагоди" рощеплюється навпіл і кожна її пласка половина підноситься відповідній цільовій авдиторії як остаточна й незаперечна істина.
Скласти докупи 2 боки медалі і морально підготуватися до бою - значить зробити перший крок до перемоги...
Комментариев нет:
Отправить комментарий