«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Находки сделаны в 1975 году при строительстве новой школы, в датском местечке Ведбек на побережье к северу от Копенгагена. Удалось обнаружить 17 захоронений эпохи мезолита, относящихся к культуре Бегебаккен, хотя некоторые могилы были повреждены. Кстати, выяснилось, что один из скелетов много лет пролежал под кроватью местного археолога-любителя, нашедшего его в первой половине XX века.
Покойников, судя по расположению орудий и украшений, хоронили в одежде. Во многих могилах найдены следы охры. Кроме того, в мужские могилы клали инструменты - кремневые ножи и топоры, орудия из оленьих рогов. В женских могилах находились украшения из зубов животных и раковин.
"Могила 8" прославилась, пожалуй, больше всего - в ней находилась юная женщина и недоношенный младенец, лежавший на крыле лебедя. Женщина умерла в возрасте 18 лет, по-видимому, при родах. Полагают, что новорожденный был мальчиком, так как на его бедре находился кремневый нож. Исследователи строили догадки, что бы могло символизировать крыло лебедя: чистоту этой птицы, или её способность преодолевать большие расстояния по воздуху и по воде.
Вокруг головы женщины лежало множество бус: 164 из зубов благородного оленя, 10 - кабаньих и 1 - лося, а также около 200 раковин улитки. Полагают, что все эти украшения были пришиты к одежде, которую положили свернутой под голову покойного. Много бус также находилось под тазом женщины - вероятно, они были нашиты на пояс. Археологи посчитали, что для такого количества бусов требовалось убить не менее 37 благодродных оленей и двух кабанов, а особенно интересны найденные зубы лося и медведя. Дело в том, что 7 тыс. лет назад ни лось, ни медведь не встречались в этой местности. Такие охотничьи трофеи могли привезти с другой стороны пролива, откуда, возможно, происходила сама женщина.
А вот статистика по этому древнему кладбищу: 22 скелета, из них 4 новорожденных. Из 17 взрослых 8 мужчин и 2 женщины не дожили до 20 лет и обе, судя по всему, умерли при родах, так как похоронены вместе с новорожденными. Исследователи подсчитали, что уровень младенческой смертности должен был составлять около 35%.
Иллюстрация: Адам Брокбанк (@ brockbankadam)
Комментариев нет:
Отправить комментарий