Її ім’я перекладається як “сонце та місяць”. Що символічно: публічний імідж принцеси – політикиня та покровителька архітектурного мистецтва; все висвітлено променями осяйного монаршого життя. Хоч була в неї і таємниця, нерозділеної любові.
Перша дитина Роксолани, народжена ще тоді, коли кохана жінка султана Cулеймана була його рабинею. Потім з’явилися на світ ще троє молодших, хлопців.
Юні роки – все, як у людей, дуже привілейованих. Добра освіта, вміння вести світські бесіди на будь-які теми, знання кількох мов. Світло-русява красуня, як свідчить портрет венеціанського художника, зі статусом могутньої султанської доньки. Він гарантував величезний вплив на майбутнього чоловіка, ким би той не був. Та низку привілеїв, що про них решта турецького жіноцтва навіть не мріяла.
Міхрімах вийшла заміж 1539го, коли їй виповнилося 17. Весілля відбулося під час церемонії обрізання менших братів, Джігангіра та Беязіта. Чоловіком принцеси став Рустем-паша. Попри те, що Роксолана пропонувала іншого кандидата – генерал-губернатора Каїру, про якого також відомо, що був дуже вродивим. Але Сулейман потрeбував родича, в чиїй відданості не було б сумнівів. Рустем звернув на себе увагу, ще коли був звичайним пажем у палаці. Султан випустив з рук якусь дрібницю, поки інші слуги кинулися за нею вниз по сходах, майбутній зять вистрибнув з вікна – щоб якнайшвидше повернути власникові.
Історія “соціального ліфту” Рустема – не менш вражаюча, ніж в його знаменитої тещі. В зрілі роки його смаки в одязі критикували за надмірність – наказував шити вбрання лише з коштовних парчі та шовку як єдино гідних свого носія матерій. А дитинство було босоногим, як належало звичайному свинопасові в Хорватії, одній з колоній Оттоманської Порти. Імперія практикувала так званий “податок кров’ю” – жорстокий закон, згідно з яким підкорена територія повинна була розрахуватися “дезірме” – дітьми та підлітками, вони пізніше поповнювали турецькі збройні сили. Так хлопець-християнин опинився при дворі, одному з наймогутніших середньовічного світу. Згодом зарекомендував себе на адміністративній роботі, як сьогодні сказали б. Брат Рустема дослужився до адмірала, а він сам увійшов до султанської сім’ї. Завдяки інтелекту, ввічливості та тверезості – рисам, що мають бути притаманними чоловікові на посаді великого візира – так вважав Сулейман І.
Султан, однак, не врахував, що “перший зять” може більше прислухатися зовсім не до тестя… День одруження став початком “сумнозвісного тріумвірату” – так пізніше назве Роксолану-Хуррем, Рустема та Міхрімах історик Гульру Нечипоглу. Принцеса брала участь у багатьох політичних змовах, найвідоміша з них завершилася стратою шехзаде, спадкоємного принца Мустафи, народженого від колишньої наложниці Сулеймана Махпейкер Султан. (Джерела також називають її ім’я інакше – Махідевран).
Мустафа правив у Амасії, був популярним серед підданих і користувався авторитетом яничарів. Саме Рустемові, як вважають турецькі дослідники, Роксолана наказала довести до відома султана, що Мустафа збирається повністю захопити владу, а батька від неї усунути і вбити. Інтрига спрацювала, і спадкоємцем престолу став один із синів Хуррем, Селім. Учасникам змови вона коштувала яничарського бунту – хоч невдоволення гвардії вдалося погасити – та репутаційних втрат. І Рустем-паша, і Селім “провели роки, працюючи над очищенням іміджу”, як пише Г.Нечипоглу в своїй книзі “Ера Сінана. Архітектурна культура Оттоманської імперії“.
Втім, політичні інтереси Міхрімах не обмежувалися лише внутрішніми справами. Її плив на батька відзначали в дипоматичних колах, тож недарма повноважний представник Венеції закликав тамтешній сенат “надсилати періодичні подарунки доньці султана, а також її матері”.
Принцеса вела листування з європейським монархами, зокрема, відомо про її листи до короля Польщі Сигізмунда ІІ.
Про особисте життя – суперечлива інформація, не бракує прихильників діаметрально протилежних версій. Згідно з однією, жили з Рустемом душа в душу, народилася донька Аїсе. Ще одна вагітність закінчилася викиднем, він мало не коштував принцесі життя. На користь версії про ніжні взаємини з чоловіком й те, що, овдовівши, більше не виходила заміж.
Згідно з іншою, Рустем одружився з Міхрімах суто з кар’єрних міркувань, кохання до неї не було. Дослідники недаремно вказують на важливу деталь: після весілля, як і раніше, Міхрімах продовжувала супроводжувати батька в його численних поїздках по імперії. В літературних джерелах Персії того періоду згадується, що Міхрімах навіть брала участь в одній з битв, сидячи верхи на арабському скакуні.
А щодо повторного одруження, то його ініціаторкою виступила сама – пропонувала стати супутницею життя Семізові Алі-паші, наступникові Рустема на посаді головного візира. Відмовився.
Після смерті Роксолани Міхрімах стала головною радницею свого тата – на жаль, також і на його нещастя. Це саме вона порадила взяти в облогу Мальту в 1565 році і навіть запропонувала спорядити 400 галер для цієї експедиції – власним коштом. Облога обернулася болісною поразкою для Порти, а битва за Мальту стала однією з найкривавіших у сторіччі.
Принцесі також належала ідея останнього походу Сулеймана на Сигетвар, Угорщина, під час якого він помер у 1566му.
Залишившись без батьків, Міхрімах чи не вперше в житті зіткнулася з серйозною опозицією – партії свого можновладного брата Селіма, коли він став султаном. Справа в тому, що під час боротьби за престол сестра підтримувала молодшого, Беязіта. Селім так ніколи й не пробачив їй цього. Але Міхрімах зуміла зменшити напруженість перевіреним способом – грошима. Перший транш – 50000 золотих соверенів – Селім отримав від сестри, щойно здобувши владу. Згодом Міхрімах повністю оплатила весілля племінниць, доньок султана. Тим більше, що була значно заможнішою від нього самого. По-перше, отримувала значні прибутки від великої кількості земель, власності корони, залишених у спадок батьком. По-друге, її чоловік, Рустем-паша, був найбагатшим головним візиром за всю історію Оттоманської імперії – офіційно.
І скільки б не дивилися брат і сестра вовком одне на одного, але за правління Селіма Міхрімах отримала повноваження валіде, або ж королеви-матері. Нарешті, саме після ери Міхрімах з’явився термін “жіночий султанат” – попри те, що й раніше жінки турецького монаршого двору були впливовими – як-от валіде Хафса, мати Сулеймана і відома всім Роксолана.
Проте, не тільки завдяки інтригам Міхрімах увійшла в історію. Вона замовила видатному архітекторові Мімару Сінану дві мечеті, їм судилося стати перлинами будівельного мистецтва Туреччини. Першу споруду зводили між 1543-1548 роками в Ускударі, на азійській стороні Стамбула. Г. Нечипоглу вважає, що цей комплекс мечеті заявив “про особливий статус принцеси завдяки двом мінаретам”. Подібне було новим словом в архітектурі. Оригінальну мечеть розташували ближче до берегової лінії, була основним пунктом на шляху до в’їзду чи виїзду зі столиці та щотижневого ринку. Вже це забезпечувало велику громаду парафіян. Подвійні портики мечеті були ще однією інновацією Сінана. Таке розташування над рівнем вулиці надало мечеті особливого місця на горизонті Стамбула. Другу мечеть, замовлену Міхрімах, архітектор добудував у 1560-х роках в Едірнекапі, ще одному великому вході в місто. Манументальний храм мав нагадувати підданим про позиції Міхрімах як довіреної особи її батька та згодом – багатої і могутньої вдови. Коли не стало Сулеймана, мечеть ще не була закінчена. Селім ревниво ставився до діяльності сестри, тож заборонив їй встановлювати два мінарети, як вже було зроблено в Ускударі. Хоч і без того мечеть вражала вишуканістю та дивовижною грою світла всередині завдяки прозорому куполові.
Згідно з легендою, храм в Едірнекапі став своєрідним освідченням Сінана до Міхрімах, архітектор був давно закоханий в свою замовницю. Навіть просив її руки в Сулеймана, щойно вперше побачив ще зовсім юну принцесу, але султан відмовив. Почуття залишилося нерозділеним і пізніше – зважаючи на її заміжній на той час статус та соціальну відстань між обома. Але Сінан виявився справжнім поетом: кажуть, що у весняне рівнодення, 21 березня, коли народилася Міхрімах, можна одночасно побачити денне та нічне світила. Якщо за ясної погоди стати навпроти двох мечетей, то місяць, що сходить, буде видно між двома мінаретами мечеті в Ускударі, а сідаюче сонце ховатиметься за спорудою в Едірнекапі. Ім’я ж принцеси, нагадаємо, означає “сонце та місяць”.
Міхрімах пережила усіх братів – Селіма, Джігангіра, Беязіта. Померла у віці 56 років, але стала єдиною з дітей свого батька, кого поховали поруч з ним в мечеті Сулеймана.
Комментариев нет:
Отправить комментарий