«… до національно-духових скарбів народу належить мова, у якій знаходять своє відображенн його світобачення, психіка, спосіб життя, традиції, культура, обряди й вірування, усе те, що відтворює народну душу, визначає національний менталітет» (В. Кононенко).
Вказуючи місце України й української мови на карті світу (геополітичний аспект) слід відзначити, що
«… говорячи про долі (і недолю) української мови, аж ніяк неможна оминути місця її народження і дальшого поширення – України і її положення на карті світу, насамперед у Європі й Азії, де вона розташована або з чим межує. Адже зясувати місце поширення мови – це вже великою мірою й розкрити і передумови, які визначали особливості її розвитку» (О. Ткаченко).
Розвиваючись у Східній Європі, на межі двох цивілізацій, Європейської та Азійської, український народ сповна відчув на собі їхній вплив:
«… Доля кожної мови прямо залежна від долі її носія. Як український народ віками виборював свою державність, так українська мова … віками боролася за своє існування, проти асимілятивних впливів» (М. Лесюк).
У сьогоденні
«… кожний з нас бачить, відчуває, розуміє, що українське державотворення відбувається в дуже складних суспільно-політичних, морально-економічних, психолого-ідеологічних умовах. Ще діють підступні, зловмисні зовнішні і внутрішні сили, які намагаються зупинити розвиток й утвердження української України» (В. Лизанчук).
Але
«… якщо етнос успішний, має свою державу, то вона й дбатиме про нього, про його історію, культуру, берегтиме недоторканість і чистоту рідної мови» (М. Лесюк).
Уклав Ярослав Галущак, провідний бібліотекар
Комментариев нет:
Отправить комментарий