Микола Бандрівський: Чи правомірно співставляти сучасну росію із Золотою Ордою, а росіян - із ординцями?

От, зараз, багато хто співставляє знавіснілих російських агресорів із Золотою Ордою і ординцями, як дикими і безжальними кочівниками Степу. Чи справедливим є таке порівняння..? Давайте розміркуймо разом.

По-перше, Золота Орда була лише незначною частиною гігантської імперії Чингісхана, створення якої він проголосив на курултаї у 1206 році і яка простягалася від узбережжя Тихого океану на сході до Карпат на заході.

Чінгісхан казав, що він будує державу, в якій дівчина зможе пройти зі щитом, наповненим золотими коштовностями від одного кінця його імперії, до іншого і, при цьому, залишиться не лише незайманою, але навіть жоден перстень чи якась із перлин, не пропаде з того скарбу на щиті.

По-друге, грандіозність замислів Чінгісхана підкріплена маршрутами його походів: завоювавши Пекін та Середню Азію, його війська дійшли до сьогоднішньої України, де у битві на Калці він розбив об'єднані сили руських князів. Одночасно із завоюваннями, Чінгісхан провів жорсткі економічні реформи та, що називається, "з нуля" переформатував всемонгольске військо. Мусимо пам'ятати: монголи - не тюрки (!). До тюрків, як відомо, відносяться татари. Тюркські народи, створювали у той час свої оригінальні і доволі розвинуті (у розумінні традицій степових цивілізацій) власні держави.

По-третє: прямуючи, через терени сьогоднішньої України, до Угорщини, монгольська орда перейшла усю Галичину, не зруйнувавши тут жодного міста, і не спаливши на цих землях, жодної фортеці. 

Уявіть собі: 60-тисячне монгольське військо повернуло в районі сьогоднішнього Стрия у напрямку Сколе і безперешкодно попрямувало до Верецького перевалу, перейшовши звідти у горішнє Потисся, а, після цього спустилось на Середньодунайську низовину (історичний Альфельд). До слова: під час археологічних розкопок наскельної фортеці Тустань у Сколівських Бескидах, не виявлено жодного (!) наконечника стріли кочівницького типу, у той час як наконечників стріл центральноєвропейських типів того часу, експедиція Михайла Рожка знаходила кілограмами (повірте, сам брав участь у тих розкопках і знаю, що кажу).

По-четверте, уявіть собі наукові реалії сьогоднішнього дня: дослідники буквально по тижнях і місяцях знають, що робив і де був Чінгісхан, але...досі не можуть з'ясувати до якої релігії Чінгісхан належав і якому Богові (чи богам) він вклонявся.  Судячи з того, що Чінгісхан не лише терпимо, але й толерантно ставився до різних виявів віри в єдиного Бога (християнство, юдаїзм, мусульманство) та вірив у Вічне Небо, то частина дослідників небезпідставно припускає, що він міг вклонятися єдиному Всевишньому Богу. Чи був це Аллах, Тенгрі чи Небо з його видимими іпостасями - Сонцем, Місяцем та Зорями, до сьогоднішнього дня, невідомо...

І, врешті, по-п'яте: якби сучасні науковці змогли якось реінкарнувати Чінгісхана то він, почувши, що його державу співставляють  із якоюсь росією - незрозумілим утворенням із мутним минулим, то він, спересердя, вигукнув би: "Та, Боже, збав! Порівнювати отих північних невдах із величною країною, яку я створив..? Та ви при своєму розумі?!"