«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Ответ: Сущность народа - это длительное и устойчивое отдельное национальное самосознание, не считающее себя частью другого народа. Устойчивое - это например, 10 поколений, т.е. два-три столетия.
Определение народа возможно только таким образом, через устойчивую самоидентификацию. Общность происхождения, языка, территории и прочее - может способствовать выработке этого устойчивого самосознания, но это только "предпосылки к формированию народа".
Главный критерий народа - существует ли такое устойчивое самосознание или его нет.
Поэтому американцы, австралийцы и англичане - это сегодня разные народы, хотя у них есть общее происхождение и язык. Они разные только лишь потому, что устойчиво считают себя таковыми. А вот "восточнопрусцы" или "судетские немцы" отдельными народами не являлись, потому что себя такими не считали.
Украинцы заведомо сильно более двухсот лет считают себя отдельным народом, боролись за свою отдельную культуру и т.д. - следовательно они и есть отдельный народ, а вовсе не "часть русских".
А вот арабы Палестины никогда себя отдельным народом не считали, и именно поэтому в 1948 году они отказались от провозглашения отдельного государства. И прекрасно жили под иорданской или египетской властью, ни о какой отдельности не заявляя.
То что последние пару десятков лет они называют себя "отдельным народом" не может создать народ. Для того чтобы претендовать на "отдельность" нужно несколько столетий, а не несколько десятилетий.
Иначе любая группа может политические объявить себя отдельным народом с сегодня на завтра.
И тогда понятие "отдельный народ" вообще теряет смысл.
Вопрос: а почему такие критерии "10 поколений"? мне кажется что даже если ребята вчера на кухне по пьяни самоопределились как отдельный народ, а сегодня уже тысячи или миллионы людей готовы идти в бой за эту идею - то наверно это всё же народ.
Ответ: Готовность воевать - недостаточна для признания народом. Критерий "10 поколений" важен для того чтобы посмотреть, является ли это устойчивым.
Потому что существует феномен "фантомных квази-народов", которых пытаются создать с чисто политическими целями, и которые быстро распадаются при отмене политического заказа, например "советский народ" или "югославский народ".
То, что не имеет корней - быстро распадается.
Относительно палестинцев: именно таким "фантомным народом" их пытаются сейчас сделать.
Комментариев нет:
Отправить комментарий