«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Однажды, когда я был 15-летним кадетом, мне повстречался крестьянин из Картли. Он увидел мои погоны и стал расспрашивать, солдат ли я.
Я сказал:
- Нет, я учусь в военном училище, буду 7 лет учиться.
- А потом станешь солдатом?
- Нет, потом я поеду в Россию, еще год отучусь и стану офицером.
- А потом? - не унимался он.
- Ну потом, если буду хорошо служить, пройдет время и стану генералом.
- Тогда обязательно становись генералом!
- А тебе что с этого?
- Как что – становись генералом и прогоним Россию!
Когда я рассказал об этом отцу, он ответил: «Ну и чему ты удивляешься – кого только у нас не было – турки, монголы, и всегда под конец мы побеждали, так что может и такое случиться. Эти люди, крестьяне, ты им верь, они не предадут».
Грузия и грузины по своим обычаям и традициям, государственному устройству являются европейцами, они не азиаты.
Нужно сравнить какое государственное устройство в Азии и в Европе. В Азии, так же как и в России, никогда не было того, что мы называем федерализмом. А в Грузии – наоборот, всегда был федерализм, как и во всей Европе. Вот поэтому мы европейцы, а не азиаты.
Как я уже говорил, у русских было по-другому, у них никогда не было федерализма. Поэтому у них было принято, чтобы правители имели страшную силу. А у нас нет. Можно заметить, что Царица Тамара часто говорила со всеми не как правительница, а как смиренная служительница своего народа. И это осталось в Грузии так же как в Европе.
То есть мы больше готовы к тому, чтобы стать демократической страной, чем Россия.
Я бы пожелал Грузии, чтобы в нашей стране было больше тех, кто изучает военную науку. Если вы любите свою страну, вы найдете способ, как это сделать.
Комментариев нет:
Отправить комментарий