«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Обращает на себя внимание отсутствие в перечне 4ПТ консерватизма с его субъектом – семьей. При том, что в общепринятой дефиниции трех политических теорий Модерна, соответствующих идеологии трех политических классов как субъектов индустриального производства, выделяются консерватизм (соответствует производственному фактору земли-недвижимости), социализм-лейборизм (труд) и либерализм (капитал).
Что касается дазайна, отождесталяемого с радикальным субъектом, то складывается впечатление, что речь тут идет, по существу, о радикальном либерализме как идеологии радикальной субъектности, сверхиндивидуализма. Можно конечно, чисто философски, отождествить радикального субъекта с божественной сущностью, и таким образом субъектом 4ПТ станет сам господь Бог, но это совершенно распредметит 4ПТ как политичесукую идеологию, превратив ее в чистую теологию.
Однако, если мы вспомним, что постмодернизм принято считать не чем-то самостоятельным, но лишь радикальным продуктом Модерна, то все встанет на свои места: вот-бытие радикального субъекта – это обостренное бытие индивидуума эпохи Модерна, некоего "хайдеггера" современности, продвигающего радикальный критический экзистенциализм.
С моей точки зрения, преодоление мировоззрения Модерна должно быть связано с отказом от представлений человека индустриальной эпохи о бесконечности экономического роста и, соответственно, популяционного, с осознанием эко-демографических вызовов современности. Речь идет, конечно, о постиндустриальном укладе как таковом, в широком смысле, а не о постиндустриализме как более эффективной форме индустриализма.
Kirill Serebrenitski
ОтветитьУдалитьЛиберализм не слишком обаятелен, но он, по крайней мере, имеет дело с тем, что действительно существует, притом в предшествовании: сначала - эго, потом уже нагромождаемые на нём спекулятивные политические теории. Класс и нация - это явные фантомы, которые, к тому же, даже согласно соответствующим теориям, должны реализоваться в отдалённом будущем после ряда чудотворений, вроде завоевания планеты Земля и её окрестностей. В настоящем, в данности, классы и нации всегда неправильные, подлежащие тотальной реконструкции.
А так-то - да, 4я теория - это похоже на демонтаж политики, а не на новую политическую концепцию. Шулерская подмена политики психологией. Хотя оно, может, и неплохо.
Vladimir Wiedemann
УдалитьПолитическая идеология, как концепция управления обществом, не может игнорировать базисные производственные факторы, которых сегодня, в отличие от эпохи Адама Смита, выделяется экономистами уже не три, а как минимум шесть. Но про факторы производства в 4ПТ вообще нет речи.