За постійними дискусіями про академічну доброчесність та плагіат минають без уваги дійсно важливі події. Так, у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара привітали з ювілеєм відомого професора, фундатора соціології в ДНУ Віктора Георгійовича Городяненка. Городяненко довів, що соціологія – це дійсно наука, так як володіє здатністю до наукового прогнозу. Про все, що зараз відбувається, Віктор Георгійович може сказати: «а я попереджав!». Він «науково» довів, що
«С 1991 г. возник комплекс проблем, касающихся положения русскоязычного населения, начиная с кадровой политики и проблем образования, языка и заканчивая всплесками вандализма, направленными в адрес деятелей культуры и церкви Московской патриархии» (тут та далі – цитати з Городяненко, 2009 https://naukarus.com/polozhenie-russkih-v-ukraine-i-problemy-ih-identichnosti).
Ставлення до України відомого професора позначається наступною тезою:
«Сегодня Украина представляет собой конгламерат (загалом, конгломерат – ну то таке) разнородных областей со своей спецификой в демографическом и языковом составе, а также с разными экономическими условиями» (уточнення – конгломерат за академічним словником це «механічне, випадкове поєднання чого-небудь різнорідного»).
Хто не знав, а в Україні існує апартеїд:
«Украинские государственные деятели последовательно придерживаются только одной политики -деления граждан на титульную нацию и остальных. Более того, Украина сегодня в сфере национальных культур и языков нарушает около 10 международных договоров, ратифицированных парламентом страны (Конвенция о защите прав человека и основополагающих свобод, Европейская конвенция о защите прав национальных меньшинств, Конвенция о борьбе с дискриминацией в области образования, Европейская хартия региональных языков и языков меньшинств и др.). Имеет место дискриминация русских в праве на имя; в области образования и культурного развития. Желание отделиться от всего русского носит прямо-таки русофобский характер».
«Не имея стратегической позитивной программы развития общества, консолидирующей идеи, сплачивающей украинцев и живущих в Украине русских, власти видят перспективу своего сохранения только в перманентном разжигании антироссийских и даже антирусских настроений. Такая политика поощряется США и рядом стран Евросоюза, причем "независимость" от России оборачивается зависимостью украинской властвующей элиты от Запада».
Це вже з підручника «Соціологія» цього автора:
«Оскільки в Україні існують щонайменше три великі лінгвоетнічні групи (до 40 % тут — українці, що говорять українською мовою, майже 33 % — російськомовні українці та до 21 % — російськомовні росіяни), складною є і лінгвістична ситуація. У неофіційному спілкуванні, згідно з дослідженням українських учених, переваги не набула жодна з цих мов, водночас на рівні державних інституцій простежується намагання підняти значення української мови як державної»
Теза про народ-селюк:
«Так, в Україні завдяки особливостям розселення російської етнічної групи (переважно в центрах урбанізації) відсоток росіян, зайнятих в інтелектуальній сфері, помітно вищий, ніж українців».
Теоретичне обґрунтування федералізма та практично пророцтво:
«На наш взгляд, от позиции русских и русскоязычных граждан Украины во многом будет зависеть процесс федерализации страны» (Городяненко, 2012).
Не думав, безумовно, що усі громадяни України будуть боротися проти не тільки федералізації України, але й Росії, але це інша історія.
Вітаємо ювіляра?
Комментариев нет:
Отправить комментарий