В цей лютий час, що крицею гримить,
У дні брехні, і мсти, і зла, й безправ'я,
Коли ще їх на постменті ставлять,
Мої уста нещадність бою славлять
Щоб оздобляв мій гордовитий щит.
Той птахолев - орденоносний знак,
Ударом крил і криком войовничим
І сик злоби, й криваві огневиці.
1940
(Святослав Гординський. Сурми днів. 1941).
Це гарне видання поетичних творів Святослава Гординського "львівського" періоду: 1933-1944, упорядковане Володимиром Лучуком із його передмовою (Святослав Гординський. І переливи барв, і динамічність ліній... Львів. 1990). І є першим українським виданням після тривалої перерви мовчання та ідеологічної іґнорації.
Святослав Гординський (1906-1993) - син коломийського ґімназіяльного професора Ярослава Гординського, учень Олекси Новаківського, маляр і поет, критик і дослідник "Слова о полку Ігоревім" (від 1936 до 1990 року зробив 4 редакції переспіву, запропонував свою версію авторства пам'ятки і тлумаченням "темних" місць).
Нині маємо добротну моноґрафію Богдана Гориня про малярську спадщину Гординського у 2-х т., видані його поетичні твори (1990; 1997), літературознавча й літературно-критична спадщина (2004).
Є і негативні згадки Ігоря Качуровського у спогадах Слабошпицького про недоброчесність мистецької поведінки Гординського (хоча цей закид не має підтверджень в инчих спогадових джерелах).
Як поет Гординський є близьким до київських неоклясиків, - його характеризує строга форма вірша з тяжіннням до класичних зразків (сонет Гординського є неперебутнім мистецьким явищем).
Комментариев нет:
Отправить комментарий