Московити впевнені, що українці - це просто раби Заходу, як самі московити - раби Путіна. Раби не з примусу, а з природного рабства. Сказали польські пани та англійські джентльмени воювати, ну, українці і воюють.
Українці та Захід вважають, що справа в особливій волелюбності українського народу, що століттями чинила опір сусіднім імперіям.
Я думаю, що це все помилкові думки. Опір українців цілком раціональний, бо обираючи із двох лих, Захід чи Московія, треба обрати Захід. Не всі українці обирають Захід, багато хто вибрав Московію, але при цьому вони автоматично стали московитами. Ті, для кого українська ідентичність не порожній звук, обирають Захід просто тому, що Захід ніяк на цю ідентичність не робить замах.
Ленін, коли створював СРСР, чудово розумів, що російський великодержавний шовінізм – це найголовніший ворог його проекту. Сталін був грузином і сприймав росіян зовсім інакше - він був упевнений, що без глибокого російського національного почуття держава існувати не зможе, тому все своє життя Сталін лестив російському народу, ганяв і виселяв всяких "маланців" (так називали представників малих націй), а через сорок років після смерті "Вождя Народів" СРСР уже розвалився. Втечу від Росії українців і навіть білорусів у 1991 році неможливо зрозуміти лише через вплив Заходу чи змови націоналістичних еліт.
У чому різниця між ксенофобією та великодержавністю?
Ксенофобія – це страх перед чужинцями, який і викликає ненависть. Українці славляться саме своєю ксенофобією, бо їхня країна завжди була прохідним двором для різних народів, які часто несли смерть і руйнування аборигенам.
Великодержавність пов'язана не зі страхом, а з гординею. Гордість - це коли людина щось зробила і пишається своїми діяннями. Гординя - це коли людина пишається не тим, що вона зробила, а тим, що вона має навіть не доклавши до цього зусиль. Той, хто пишається діяннями предків, розміром спадщини, національністю, кольором очей, посадою батька, - той охоплений гординею, яка є смертним гріхом для християн.
Московитська гординя не така нешкідлива, як може здатися. Відкритість і нексенофобність росіян простягається рівно до того моменту, коли ти відмовляєшся ублажати їхню гординю. З одного боку, начебто не шкода потішити російською, тим більше тоді від них можна багато чого і отримати. Але той, хто жив у Московській Тюрмі Народів, чудово знає, що тюремне начальство візьме набагато більше, ніж дасть. Різниця між російськими мешканцями московської тюрми та рештою в тому, що росіяни впевнені, що живуть не в таборових бараках, а у Великій Росії. Особливо у цьому впевнене тюремне начальство.
Прекрасний приклад ставлення Московії до людей – це мобілізація у ДНР та ЛНР та руйнування Маріуполя. З погляду великодержавного шовініста немає нічого важливішого за Велику Росію і тому чим більше жертв, тим більшою має бути гордість. Американці дивилися на японські пропагандистські фільми, де постійно показували загибель японських льотчиків, солдатів та мирних жителів як на антивоєнну пропаганду. Росіяни не японці, але культ смерті у російських шовіністів також чітко проглядається, як і в німецьких нацистів та в ісламських фундаменталістів.
Так і США можна і потрібно лаяти, євреїв можна і треба лаяти, лібералів і неолібералів можна і треба лаяти. Проте всі вони сповідують культ життя, а Росія, за словами Побєдоносцева, — крижана пустеля, якою ходить "лиха людина".
Саме цей постійний запах крові, сечі, блювотини та смерті, що виходить із Московської Тюрми Народів і змушував усі народи з неї тікати, навіть якщо там і давали стабільну пайку.
Московитів навчили своєю блювотиною пишатися, але не всі народи настільки зіпсовані, тому і воюють з ірраціональною завзятістю, щоб їх не зробили блювотопоклонниками.
Комментариев нет:
Отправить комментарий