«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
З часом Кримське Ханство переорієнтувалось на нову потужну силу – Османську імперію. В ті часи це була нормальна практика, це називалось «тактика балансу сил». Вся тогочасна Європа була поділена на сотні невеликих держав, герцогств, князівств і королівств, і всі вони регулярно воювали чи утворювали союзи з сусідами. Коли хтось один ставав занадто сильним, його слабші сусіди тимчасово об’єднувались, навіть забуваючи власну ворожнечу, та спільно давили того, а потім знову розривали союз щоб перегрупуватись вже проти нового потенційно небезпечного ворога.
Столітня війна між землями Англії та Франції, Сенгоку Джідай, коли воювали князівства на японських островах, Тридцятилітня війна що захлиснула германські, чеські та інші європейські землі... Коротше кажучи, можна зрозуміти що в той період через кожне покоління визначались нові союзники та вороги і все йшло знову. Не було єдиних Італії, Німеччини та інших країн у сучасному розумінні. Тож наша історія тут абсолютно нормальна. Якщо певний час історія Флоренції, Риму, Генуї та Венеції, йшла окремо, якщо історія Пруссії, Саксонії та Баварії йшла окремо, з їх княжими та королівськими династіями, то і у нас певний час в Степу була Гетьманщина, на заході Річ Посполита, а на півдні Кримська держава. Тож і гетьмани, і королі, і кримська династія Ґераїв – це наші історичні постаті, яких слід вивчати разом.
Комментариев нет:
Отправить комментарий