«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Никакой 'благости', 'духовности' и 'возвышенности' у государства нет. Государство есть бюрократическая машина по принуждению своих граждан к принципу общежития.
Вопрос лишь в структуре и настройках этого государства, - т.е. в том, «с человеческим лицом» будет государство, или же нет.
Будет ли помимо (!) принуждения ещё и минимальная забота о свободе (!) граждан, будет ли минимальное уважение к ним, будет ли государство «общим делом» для своих граждан (чтоб не допускать конкретных негативных сценариев, как-то голодомор, геноцид, раскулачивание («отнять и поделить!») и т.д.) не только на словах. За то и война (испытание ЗА гранью жизни и смерти; во время состояния войны обычный режим жизни прекращается)
Государство российское — отстало от жизни. Можно делать ракеты и запускать в космос спутники, но сам принцип организации общества как муравейника с «маткой» (“великим лидером нации, вождем и учитилем” - мы это уже проходили, нет?) во главе, отсутствие калибровки государственной машины через реальные выборы и реальную политическую жизнь, с заменой такой калибровки правлением “лучших” (т.е. друзей "лидера нации") руководствующихся личными договоренности и "понятиями" вместо закона и представлением граждан как слуг своего государства ("моя честь зовется верность!") - это не фича, это баг. Этот принцип безнадежно устарел. В эту же яму постепенно "сползает" и Китай, при всей его силе и внешнем лоске.
Отношение к своим гражданам как к безмозглым идиотам, как к малым детям, которым можно “навтирать” что угодно, а уж политику точно доверить нельзя (спички детям не игрушка! а то что они там навыбирают!) — признак отсталости государства. Даже если это государство освоит межпланетные перелеты!
Многие люди, в том числе классики, уверенны, что «запад есть запад, восток есть восток», — дескать восток изначально склонный к деспотиям, там другая ментальность и все эти «западные ценности» востоку даром не сдались, что "муравейник" есть наиболее эффективная форма организации для востока. Это ложь. "Муравейник" можно построить везде.
«Западные» же ценности (к ним "шли" долго и муторно, всю историю спотыкаясь, и "пришли" совсем недавно по историческим меркам) — это не "ценности запада". Это универсальные ценности. Это тот путь, по которому идет человечество, однажды начав его с обезьяны.
Комментариев нет:
Отправить комментарий