«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Остаточне завершення 200-літньої полеміки між прихільниками походження назви нашої держави етноніму "УКРАЇНА" від слів "окраіна, крайна, краіна, край".
Сотні років історики сперечаються про походження назви нашої держави етноніму "УКРАЇНА" від слів "окраіна, край, країна, крайна".
Насправді, етнонім "УКРАЇНА" походить з давнього гідроніму ріки УКРА на півночі Європи, в долині якої колись проживали племена УКРІВ. По-перше - держава Україна знаходиться в центрі Європи (знак геогрфічного центру Європи знаходиться в Рахові на Закарпатті), і не може бути окраіною ні Європи, ні сусідньої держави Росії; по-друге - на Руси ніколи не було ніякіх країв, країн, крайнів, а історичні території Руси називались ЗЕМЛЯМИ.
Німецькі історики під керівництвом цариці Катерини ІІ (німкені за походженням з Померанії) створюючи норманську теорію в ХVIII ст., " не долго мудрствуя лукаво", організували історично-географічний кульбіт з перенесенням Поморської Руси, про яку існують писемні згадки арабських істориків в Х ст., з південного узбережжя Варязького (Балтійського моря) на північне - в Швецію. І Русь стала шведською (норманською). Звідси і пішло походження слов'янського єтноніму "Русь" від фінського "Руотсі" - Швеціія.
З початку ХІХ ст. норманська теорія стала державною і вона поширювалася в європейському науково-історичному бомонді. Прихільники теорії меншовартості східних слов'ян, яка панувала і панує в Європі, століттями шукали і знаходили для них культурних наставників і поводирів, якими виступали сармати, готи, азійські гуни, хозари, нормани.
Насправді - по-перше, ніякої Шведської (норманської ) Руси не існувало; по-друге, варяги - це не обов'язково нормани; по-третє, новгородські словени не запрошували в 862 р. "княжити і володіти нами" варягів-норманів, яких жорстоко прогнали напередодні.
У рік 6370 (862) "Вигнали (чудь, словени, кривичі і весь) варягів (варягів- норманів. авт.) за море, і не давали їм данини", - пише Літопис Руський. Про ці неправдиві історичні події, як запрошення і прихід варягів-норманів на Новгородські землі в 862 р., не має жодних згадок в скандинавських сагах і хроніках в ІХ- ХІ ст., і зокрема в історії Швеції. Така епохальна історична подія в історії Швеції стала б рівноцінною приходу скандинавського бога Одіна з Європи в Скандинавію. Про це лише понад 200 років трублять європейські, російські і українські норманісти, давні і сучасні.
Коли норманська теорія, заснована на писемних згадках з Бертінських анналів, була спростована, норманісти висунули свій останній аномастичний козир, мовляв, імена варягів Рюрик, Інгвар, Олег. Руальд, Свенельд - норманського походження, і як не крути, не відгукуються, вам, по-слов'янськи.
Це лишень свідчить про те, що слов'янські племена УКРІВ, прибувших з території теперішньої України в VI ст. на північ Європи і на узбережжя Варязького (Балтійського) моря. і перебуваючи там сотні років в контакті з данцями, германцями, норманами з часом адаптуються, з різних причин, з культурою, мовою, іменами і, навіть, вірою сусідів.
Принагідно зауважимо, що головними задачами низки хрестових європейських походів проти УКРІВ були христианізація і перегляд сфер торгівлі на півночі Європи.
Історичним розвідкам і детальному вивченню історії експансії східних слов'ян на північий захід і узбережжя Варязького (Балтійського) моря заважала правляча 200 років в Європі, Росії і Україні норманська теорія. В зв'язку з крахом норманської теорії такі історичні постаті, як Гостомисл, Рюрик, Олег, Ігор, що пов'язані з заснуванням державності Київської Руси, стають історично не визнаними за походженням. На жаль, "професійні" і ФСБуковські українські історики за понад 30-ти років Незалежності України, не запропонували гідної історичної альтернативи: - Гостомислу, колишньому посаднику Новгорода, який запропонував словенам запросити варягів-русь "княжити і володіти нами", і який згадується в Іоакимівському літопису і в так званих "Списках Татіщева", забороненого російського історика Василя Татіщева; Рюрику князю бодричів, пізніше Новгородському князю; княжичу Ігорю, сину Рюрика, пізніше Великому Князю Київському, пізніше Старому, 33 роки правління в Київі; Олегу воєводі Рюрика, пізніше Великому Князю Київському, пізніше Віщому, 30 років правляння в Київі. Хто вони, якщо не шведи, ні варяги-нормани?
Вони - УКРИ, варяги-русь з південного узбережжя Варязького (Балтійського) моря (колишні поляни з АНТІВ і волиняни з ДУЛІБІВ, погромлених аварами в VI ст.). Послухавши Гостомисла, делегація новгородських словен пішли в Славію - пра-Українську країну, до родичів УКРІВ - варягів-русь, "Пішли вони (новгородські словени, авт.) за море (оз. Ільмень, авт.) до варягів, до русі. Бо так звали тих варягів - русь, як ото одні звуться свеями, а другі - норманами, англами, інші готами - отак і ці. Сказали русі чудь, словени, кривичі і весь: - "Земля наша велика і щедра, а порядку в ній нема. Ідіть-но княжити і володіти нами", - пише Літопис Руський.
УКРИ (слов'янські племена і союзи племен, прибувших з території теперішньої УКРАЇНИ на північ Європи в VI ст., що засвідчується європейськими писемними згадками, зокрема німецький історик Відукінд Корвейский згадує про плем’я УКРІВ (укранів) у тексті, датованому 934 р. Крім того, єпископ Бранденбурга згадує про них у 947 р. - частина венедів і західних слов'ян (за європейськими істориками), Полабські І Поморські слов'яни (за російськими істориками), поморяни (за Нестором -літописцем), Ободріти, Лютичі, Укри, Укране, Вагри, Хижане, Руяни, Черезпиняни, Бодричі, Полаби, Поморяни, Варни, Доленчани, Редарії, Древане, Брежане, Стодоряне, Спреване, Моричане (за новітніми українськими істориками).
Комментариев нет:
Отправить комментарий