"Над рідним простором Карпати – Памір, Сліпуча і вічна, як слава, Напружена арка на цоколі гір – Ясніє Залізна Держава!" (Олег Ольжич)

Пошук на сайті / Site search

«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
[Томенчук Б. П. Етнокультурні та етнополітичні процеси в Східнокарпатському регіоні в умовах глобальних природно-кліматичних змін у Європі (неоліт – пізнє середньовіччя) // Карпати : етнос, людина, цивілізація. – 2023. – № 9. – С. 224, 245]

Також радимо прочитати: Про термін "Прикарпаття" >>>
Про термін "Мезоєвразія" >>>

29.10.2016

Ярослав Галущак: Праці Степана Миколайовича Борчука на сторінках наукових періодичних видань ПНУС (до 50-ліття)

Народився С. М. Борчук 29 жовтня 1966 року у селі Любківці Снятинського району Івано-Франківської області. В 1984 році закінчив Вовчківську середню школу і поступив у Івано-Франківський державний педагогічний інститут ім. В. Стефаника, який через службу в армії закінчив у 1991 році.

По закінченні інституту вчителював у школі (1991 – 1994 рр.). У 1994 – 1995 роках працював старшим лаборантом кафедри нової і новітньої історії Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. З 1995 по 1998 рік навчався в аспірантурі ПУС. В 1999 році С. Борчук успішно захистив кандидатську дисертацію в Чернівецькому університеті ім. Ю. Федьковича. А в 2015 році С. М. Борчук успішно захистив докторську дисертацію. На сьогоднішній день Степан Миколайович є професором кафедри всесвітньої історії факультету історії, політології і міжнародних відносин.
Напрямками наукових інтересів С. М. Борчука є дослідження творчого доробку та діяльності українських істориків та громадських діячів Галичини ХІХ – ХХ ст., історія студентського руху кінця ХІХ – початку ХХ ст., проблеми військової історії ХХ ст., українська енциклопедична традиція ХІХ – ХХ ст.

Коротко ознайомившись з біографією, науковим шляхом та напрямками досліджень С. М. Борчука, переходимо до теми нашого дослідження, до публікаторської діяльності вченого, до його статей на шпальтах наукових періодичних видань ПНУС, що містяться в читальному залі суспільних наук.

Перша наукова публікація С. М. Борчука з’явилася в 1998 році на сторінках наукового збірника «Вісник Прикарпатського університету. Історія» за назвою «Галицькі землі в археологічних студіях Ісидора Шараневича», (Вісник Прикарпатського університету. Історія. – 1998. – Випуск 1. – С. 13-20).

Щоб не розсіювати увагу відносно теми нашого бібліографічного дослідження, продовжимо й надалі перелік публікацій в даному виданні («Віснику Прикарпатського університету. Історія»). Такий метод застосуємо й з іншими періодичними виданнями.

Наступна стаття С. М. Борчука у «Віснику Прикарпатського університету. Історія» з’явилася аж у 2010 році за назвою «Українська радянська енциклопедистка: скрипниківська доба (1927 – 1934 рр.)», (Вісник Прикарпатського університету. Історія. – 2010. – Випуск 18. – С. 55-59).

Слідуюча публікація вийшла у наступному році під назвою «Нарада в Агітпропвідділі ЦК КП(б)У 18 грудня 1929 р. – обговорення стратегії підготовки Великої Української Радянської Енциклопедії», (Вісник Прикарпатського університету. Історія. – 2011. – Випуск 20. – С. 99-106).

Далі виходить стаття «Юліан Бачинський як основоположник української енциклопедистики», (Вісник Прикарпатського університету. Історія. – 2012. – Випуск 21. – С. 37-45).

В продовження теми виходить й наступна стаття «Друга спроба підготовки «Української Радянської Енциклопедії» (1944 – 1947 рр.)», (Вісник Прикарпатського університету. Історія. – 2013. – Випуск 23-24. – С. 115-123).

А надалі виходить стаття «Проблеми персоналій в енциклопедистиці УРСР (1950 – 1970 рр.)», (Вісник Прикарпатського університету. Історія. – 2014. – Випуск 25. – С. 59-67).

І, накінець, виходить публікація С. М. Борчука «Проект ХХІ століття: Енциклопедія сучасної України», (Вісник Прикарпатського університету. Історія. – 2014. – Випуск 26. – С. 103-110).

Всього сім статей опублікував учений у «Віснику Прикарпатського університету. Історія».

Наступне наукове періодичне видання, в якому найбільше публікувався вчений, був науковий і культурно-освітній краєзнавчий часопис «Галичина». Перша публікація С. М. Борчука з’явилася в «Галичині» в 1999 році за назвою «Проблеми історії Галицько-Волинської держави та княжого Галича в працях Ісидора Шараневича», (Галичина. – Число 3. – С. 71-75). Слідуюча стаття мала назву «Ісидор Шараневич в оцінці Івана Франка» (Галичина. – 2001. – Число 5-6. – С. 152-155).

Наступна стаття в «Галичині» з’явилася з перервою у кілька (6) років й була написана С. Борчуком у співпраці з Б. Купчинським за назвою «Во славу України жили, творили й боролися (Всесвітній з’їзд родини Шухевичів у Тишківцях 10-12 липня 2015 року)», (Галичина. – 2008. – Число 14. – С. 566 — 574).

Слідуюча стаття С. Борчука знову ж таки у співпраці з Б. Купчинським носить назву «Дмитро Паліїв у національно-визвольному русі 1914 – 1923 рр.», (Галичина. – 2009. – Число 15-16. – С. 221-224).

У ювілейному (до 70-річчя історичного факультету) випуску «Галичини» публікується стаття С. М. Борчука «Вітчизняна енциклопедична традиція ХХ століття», (Галичина. – 2010. – Число 17. – С. 209-217).

У ще одному ювілейному (до 60-річчя професора Миколи Кугутяка) випуску С. Борчук публікує статтю «Ісай Фалькевич (1883 – 1937 рр.): історичний портрет голови правління видавництва УРЕ», (Галичина. – 2012. – Число 20-21. – С. 389-394).

У наступному ювілейному (до 85-річчя академіка Володимира Грабовецького) випуску С. Борчук робить публікацію за назвою «Проблематика українського національно-визвольного руху в роки Другої світової війни на сторінках енциклопедичних і бібліографічних видань» (Галичина. – 2013. – Число 22-23. – С. 493-499).

У випуску, присвяченому 70-річчю створення УПА, С. Борчук у співпраці з А. Гуменяком публікує статтю «Уніформа вояків УПА» (Галичина. – 2013. – Число 24. – С. 321-325).

А наступна його стаття носить назву «Українська енциклопедична традиція ХХ ст.: до постановки питання» (Галичина. – 2014. – Число 25-26. – С. 305-313).

У ювілейному (до 25-річчя становлення кафедри історії України) випуску С. М. Борчук публікує статтю «Енциклопедія «Українська мова» 1990-х років: змістове наповнення та принципи написання» (Галичина. – 2015. – Число 27. – С. 277-281).

Всього в «Галичині» С. М. Борчук сам, і у співавторстві, зробив 10 наукових публікацій.

Розглянемо публікації С. Борчука в наступному періодичному виданні – науково-теоретичному журналі «Українознавчі студії». Перша його публікація в даному виданні була зроблена у 2000 році за назвою «Ісидор Шараневич та його роль у розвитку спеціальних історичних дисциплін» (Українознавчі студії. – 2000. – Випуск 2. – С. 234-240).

Друга стаття публікується під назвою «Володимир Старосольський у студентському русі західних українців наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.», (Українознавчі студії. – 2002-2003. – Випуск 4-5. – С. 196-201). І третя стаття носить назву «Українські адвокати в суспільно-політичному житті Західної України (1923 – 1939 рр.)» (Українознавчі студії. – 2007-2008. – Випуск 8-9. – С. 331-337).

Наприкінці розглянемо ще одне періодичне видання, в якому публікувався С. М. Борчук – «Карпатський край: наукові студії з історії, культури, туризму».
Перші дві публікації в даному виданні з’явилися в 2014 році. Перша за назвою «Краєзнавча енциклопедія України – 26-томна «Історія міст і сіл Української РСР», (Карпатський край. – 2014. – Випуск 5. – С. 117-126). Друга стаття – рецензія С. Борчука написана у співпраці з В. Великочієм та І. Цепендою за назвою «Енциклопедія історії України» – видатний енциклопедичний проект сучасності», (Карпатський край. – 2014. – Випуск 5. – С. 271-276).

Третя публікація в наступному випуску називається «Вітчизняна енциклопедистка у матеріалах українських архівів», (Карпатський край. – 2015. – Випуск 6-7. – С. 76-87).

Наразі додамо трохи статистики до нашого дослідження публікаційної діяльності С. М. Борчука і підсумуємо опубліковане вченим-дослідником у наукових періодичних виданнях ПНУС: «Вісник Прикарпатського університету. Історія», «Галичина», «Українознавчі студії», «Карпатський край». Отже, протягом 1998 – 2015 років С. М. Борчук у чотирьох наукових періодичних виданнях здійснив 23 публікації. Основна тематика даних публікацій – українська енциклопедистка ХХ – ХХІ ст. (13 статей), українські історики і громадські діячі ХІХ – ХХ ст.

Наприкінці слід зазначити, що Степан Миколайович Борчук довго і наполегливо прокладав свій шлях в науці – від лаборанта до професора. Вчений-дослідник знайшов і впевнено зайняв свою наукову нішу в дослідженнях та в науковому середовищі університету. З чим і привітаємо вченого-ювіляра.

Галущак Ярослав,
бібліограф ІІ категорії

Комментариев нет:

Отправить комментарий

..."Святая Земля" – прототип всех остальных, духовный центр, которому подчинены остальные, престол изначальной традиции, от которой производны все частные ее версии, возникшие как результат адаптации к тем или иным конкретным особенностям эпохи и народа.
Рене Генон,
«Хранители Святой Земли»
* ИЗНАЧАЛЬНАЯ ТРАДИЦИЯ - ЗАКОН ВРЕМЕНИ - ПРЕДРАССВЕТНЫЕ ЗЕМЛИ - ХАЙБОРИЙСКАЯ ЭРА - МУ - ЛЕМУРИЯ - АТЛАНТИДА - АЦТЛАН - СОЛНЕЧНАЯ ГИПЕРБОРЕЯ - АРЬЯВАРТА - ЛИГА ТУРА - ХУНАБ КУ - ОЛИМПИЙСКИЙ АКРОПОЛЬ - ЧЕРТОГИ АСГАРДА - СВАСТИЧЕСКАЯ КАЙЛАСА - КИММЕРИЙСКАЯ ОСЬ - ВЕЛИКАЯ СКИФИЯ - СВЕРХНОВАЯ САРМАТИЯ - ГЕРОИЧЕСКАЯ ФРАКИЯ - КОРОЛЕВСТВО ГРААЛЯ - ЦАРСТВО ПРЕСВИТЕРА ИОАННА - ГОРОД СОЛНЦА - СИЯЮЩАЯ ШАМБАЛА - НЕПРИСТУПНАЯ АГАРТХА - ЗЕМЛЯ ЙОД - СВЯТОЙ ИЕРУСАЛИМ - ВЕЧНЫЙ РИМ - ВИЗАНТИЙСКИЙ МЕРИДИАН - БОГАТЫРСКАЯ ПАРФИЯ - ЗЕМЛЯ ТРОЯНЯ (КУЯВИЯ, АРТАНИЯ, СЛАВИЯ) - РУСЬ-УКРАИНА - МОКСЕЛЬ-ЗАКРАИНА - ВЕЛИКАНСКИЕ ЗЕМЛИ (СВИТЬОД, БЬЯРМИЯ, ТАРТАРИЯ) - КАЗАЧЬЯ ВОЛЬНИЦА - СВОБОДНЫЙ КАВКАЗ - ВОЛЬГОТНА СИБИРЬ - ИДЕЛЬ-УРАЛ - СВОБОДНЫЙ ТИБЕТ - АЗАД ХИНД - ХАККО ИТИУ - ТЭХАН ЧЕГУК - ВЕЛИКАЯ СФЕРА СОПРОЦВЕТАНИЯ - ИНТЕРМАРИУМ - МЕЗОЕВРАЗИЯ - ОФИЦЕРЫ ДХАРМЫ - ЛИГИ СПРАВЕДЛИВОСТИ - ДВЕНАДЦАТЬ КОЛОНИЙ КОБОЛА - НОВАЯ КАПРИКА - БРАТСТВО ВЕЛИКОГО КОЛЬЦА - ИМПЕРИУМ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА - ГАЛАКТИЧЕСКИЕ КОНВЕРГЕНЦИИ - ГРЯДУЩИЙ ЭСХАТОН *
«Традиция - это передача Огня, а не поклонение пеплу!»

Translate / Перекласти