Кажуть у народі: "Чому бідний? - Бо дурний! - Чому дурний? - Бо бідний!".
Не все так просто. "Мати" - це значить "бути".
Як це не сумно, але чим заможніша людина, тим суб'єктнішою вона є. Незалежнішою у побуті й висловлюваннях.
А чим бідніша, тим більше вона є об'єктом. Залежним від держави, оточення, начальства, зверхників, впливових суспільних і етнічних груп. Людині, що бідна, - не до духовності. У цьому, до речі, проблема тих українців, які потрапляли в індустріальні міста. Тим, хто був змушений виживати, було не до задоволення своїх національних потреб. Наші окупанти це розуміли й тому принципово не давали людям стати на ноги, зайняти керівні чи прибуткові посади, забагатіти, отримати окреме житло.
Справа не в травмах. 70% населення - це переважно етнічні українці й переважно освічені, але вони не вписалися у нове життя. І не тому, що були "дурні", як із них глузували вчорашні партапаратчики. А тому, що нове життя викроїли не під них. У ньому став господарем той, кого вони за радянських часів зневажали: спекулянт, гендляр, фарцовщик, несун, дешевий урка. І все - неукраїнці, неукраїнці, неукраїнці.
Тому й ситуація в культурі така.
Ті, кому українська культура рідна й близька, працюють за копійки. Багато книг купиш за зарплатню доцента (за умови, що в тебе нема родини і ти живеш з батьками)?
А тим, хто багатий, культура взагалі непотрібна, і українська тим більше. Бо самі вони етнічними українцями не є. На кого взоруються, з кого беруть приклад, кого наслідують, кому уподібнюються? На крутих, відомих, багатих, успішних. А вони у нас хто і якою мовою говорять? Наші кримінальні політики й такі ж громадські активісти, дебілуваті спортсмени й тупенькі шоумени? Всі вони - ті, на кого хочуть бути схожим, хто знайшов себе у цьому житті і "зробив" усіх, - є принципово антиінтелектуальними. Нікого з них не можна уявити з книгою.
Не дивно, що зараз домінує виразний феномен антиінтелектуальності. Навіть націоналістичні діячі, типу Яроша чи Діоби-Коханівського (навіть якщо відкласти вбік їхнє етнічне походження), є виразно антиінтелектуальними. У націоналістичному середовищі тепер читати книги - бути "ботаном". А інтелектуали зумисно зведені до маргінального, низькооплачуваного, не шанованого ЗМІ існування. На них рівнятися не будуть.
Не все так просто. "Мати" - це значить "бути".
Як це не сумно, але чим заможніша людина, тим суб'єктнішою вона є. Незалежнішою у побуті й висловлюваннях.
А чим бідніша, тим більше вона є об'єктом. Залежним від держави, оточення, начальства, зверхників, впливових суспільних і етнічних груп. Людині, що бідна, - не до духовності. У цьому, до речі, проблема тих українців, які потрапляли в індустріальні міста. Тим, хто був змушений виживати, було не до задоволення своїх національних потреб. Наші окупанти це розуміли й тому принципово не давали людям стати на ноги, зайняти керівні чи прибуткові посади, забагатіти, отримати окреме житло.
Справа не в травмах. 70% населення - це переважно етнічні українці й переважно освічені, але вони не вписалися у нове життя. І не тому, що були "дурні", як із них глузували вчорашні партапаратчики. А тому, що нове життя викроїли не під них. У ньому став господарем той, кого вони за радянських часів зневажали: спекулянт, гендляр, фарцовщик, несун, дешевий урка. І все - неукраїнці, неукраїнці, неукраїнці.
Тому й ситуація в культурі така.
Ті, кому українська культура рідна й близька, працюють за копійки. Багато книг купиш за зарплатню доцента (за умови, що в тебе нема родини і ти живеш з батьками)?
А тим, хто багатий, культура взагалі непотрібна, і українська тим більше. Бо самі вони етнічними українцями не є. На кого взоруються, з кого беруть приклад, кого наслідують, кому уподібнюються? На крутих, відомих, багатих, успішних. А вони у нас хто і якою мовою говорять? Наші кримінальні політики й такі ж громадські активісти, дебілуваті спортсмени й тупенькі шоумени? Всі вони - ті, на кого хочуть бути схожим, хто знайшов себе у цьому житті і "зробив" усіх, - є принципово антиінтелектуальними. Нікого з них не можна уявити з книгою.
Не дивно, що зараз домінує виразний феномен антиінтелектуальності. Навіть націоналістичні діячі, типу Яроша чи Діоби-Коханівського (навіть якщо відкласти вбік їхнє етнічне походження), є виразно антиінтелектуальними. У націоналістичному середовищі тепер читати книги - бути "ботаном". А інтелектуали зумисно зведені до маргінального, низькооплачуваного, не шанованого ЗМІ існування. На них рівнятися не будуть.
Комментариев нет:
Отправить комментарий