«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
«Людина проста» є «безголовою» – живе чужим розумом, легко піддається зовнішньому керуванню.
Людина подвійна – це людина «з власною головою», «з царем у голові», самостійно мисляча, самокерована.
З погляду політології народ може перебувати у двох станах – як аморфний етнос і як структурована нація.
Нація – це народ, який виростив власну голову і керується цією головою.
Легко побачити, що етнос – це велика людина проста, а нація – це велика людина подвійна.
Етнос – це народ-сімплекс, нація – це народ-дуплекс.
Співвідношення між «дуплекс» і «сімплекс» 5/95 – це усталена соціологічна пропорція. Вона відповідає співвідношенню маси голови (в середньому 5 кг) до маси тіла атлетично розвиненої людини (95 кг – як у Арнольда Шварценеггера при зрості 188 см). Тобто 5/95 – це загальнолюдський стандарт, властивий і для «малої людини» (індивідууму), і для «великої людини» (народу).
– Але чому саме 5%? Адже що більше самостійно мислячих людей, то краще?
Схоже на те, що 5/95 (тобто 1 до 19) – це ОПТИМАЛЬНЕ співвідношення між керівним органом і керованою системою. Річ у тім, що утримання організмом власної голови вимагає значних енергозатрат. Наприклад, мозок людини (в середньому 1,3 кг) складає 1,5–2% до маси тіла, але споживає близько 20% його ресурсів. Живлення мозку є найвищим пріоритетом для організму. Мозок отримує усе найкраще – і першочергово. Наприклад, найкращим енергетиком для організму є лактат – розщеплена навпіл глюкоза. Як тільки він з’являється в крові, то 90% лактату одразу ж використовується для живлення мозку.
Згадані вище 5% самостійно мислячих українців – це ніщо інше як український середній клас. Належність до нього визначається трьома обов’язковими ознаками:
--- спроможність жити власним розумом, діяти згідно з власною волею;
--- життя власною працею, без паразитизму чи «виплат з бюджету»;
--- турбота про загальне благо – громади, міста, народу: до цього спонукає голос совісті й усвідомлення залежності особистого від суспільного («Мені добре тоді, коли добре нам усім»).
Як бачимо, за 30 років незалежності український народ відростив собі голову. Але голова про це ще не знає. В неї ще нема самоусвідомлення своєї соціальної функції – керування народним організмом. Як тільки середній клас усвідомить свою соціальну функцію, він перетвориться на шляхту.
а 25% де місце в національному тілі, чи вірніше, 20% (бо 5% - як з'ясували, "мозок нації)? 25 % - це становий хребет і спинний мозок нації?
ОтветитьУдалить