Початок Української козацької революції на чолі з Богданом Хмельницьким взимку 1648 року спричинив до появи на теренах східних воєводств Речі Посполитої полково-сотенного адміністративного поділу його території у вигляді козацьких полків. Цей устрій поступово змінював польські державні інституції і поширювався на інші українські землі. Поступово територія, яка переходила під українську юрисдикцію збільшувалася. Поряд з Київським з'явилися Брацлавський, Паволоцький, Уманський, Кальницький (Вінницький) полки, що охопили територію колишніх Київського та Брацлавського воєводств Речі Посполитої. Невдовзі полково-сотенний устрій поширився на землі південно-східної Волині та Поділля і навіть порубіжних районів Руського воєводства.
Під час козацько-польських переговорів у лютому 1649 р. гетьман Б.Хмельницький заявив, що під його владою повинна бути не лише територія Наддніпрянщини, Волині і Поділля, але і землі по Львів, Галич і Холм. Згодом між ворогуючими сторонами було укладене тимчасове перемир'я, яке обмежило прагнення гетьмана оволодіти західноукраїнськими землями. Демаркаційна лінія, яка була встановлена між Польщею і козацькою Україною мала проходити "по ріки Прип'ять і Горинь, а від подільського і брацлавського воєводства по Кам'янець". Однак польська сторона намагалася відсунути розмежувальну лінію у східному напрямі і обмежити українську територію кордоном по лінії річок Случ і Буг, де б прикордонними козацькими містами ставали Бар, Вінниця і Брацлав.
Згідно з рішеннями Зборівської угоди 1649 р. між польським та козацьким урядами територія, що знаходилася під владою гетьмана на Правобережжі мала складатися із земель, що контролювалися київським, білоцерківським, канівським, корсунським, черкаським, чигиринським, брацлавським, уманським, кальницьким та паволоцьким полковниками. Кордони правобережних українських володінь окреслювались таким чином: "...від Дніпра почавши з цієї тут сторони в Димері, Горнойстаполі, Коростишеві, Паволочі, Погребищах, Прилуках, Вінниці, Брацлаві, а звідти від Брацлава до Ямполя до Дністра, також від Дністра до Дніпра...". У даному випадку гетьман втрачав територію нещодавно утворених Подністровського, Барського, Звягільського, Любартівського, Миропільського та Остропільського полків. Так звана "українська лінія" пролягала у Брацлавському полку через колишній кордон одноіменного воєводства, захоплюючи такі прикордонні міста як Браїлів, Станіславчик, Мурахва, Пенківці, Копистерин, Шаргород, Садковець, Черніївці, Стіна, Ямпіль. У Вінницькому полку порубiжними сотенними містами і містечками були Вінниця, Прилуки, Погребище та Борщагівка. Рубіжними містами на заході і півночі Білоцерківського полку стали Паволоч, Івниця та Коростишів. Протягом другої половини 1649 р. на території Летичівського і східної частини Кам'янецького повітів формується Подільський полк.
На Лівобережжі в межах колишнього Чернігівського воєводства Речі Посполитої та правобережної частини Київського воєводства на 1649 р. сформувалися такі адміністративно-територіальні одиниці Української козацької держави як Борзнянський, Гадяцький, Іркліївський, Ічнянський, Київський, Лисянський, Лубенський, Миргородський, Ніжинський, Полтавський, Прилуцький, Переяславський. Сосницький, Стародубський, Черкаський та Чернігівський полки.
До кінця ХVIII ст. в межах Гетьманщини збереглися Гадяцький, Київський, Лубенський, Миргородський, Ніжинський, Переяславський, Полтавський, Прилуцький, Стародубський та Чернігівський полки. До них входили не лише козаки, але й шляхта, міщани, духовенство та селянство, тобто усі стани тогочасного українського суспільства.
Комментариев нет:
Отправить комментарий