«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Это давно уже известный факт. Лукашенко пришел к власти в 1994 году в республике, где селяне составляли до 40%, да и многие горожане были таковыми лишь номинально. Они жили в малых и средних городах и были полуаграриями (совмещали работу в городском госсекторе с садоводчеством и огородничеством, чувствуя себя наполовину крестьянами – почти как их отцы и деды). Лукашенко был для них «своим», он воплощал их представления о руководителе, их менталитет, он говорил, как они и думал как они.
Теперь в Белоруссии горожан – около 80%. Беларусь одна из самых урбанизированных республик на постсоветском пространстве. И без сомнений – это следствие эффективности политико-экономического курса Лукашенко. Но, по законам диалектики, успех белорусского социализма подготовил и почву для его кризиса (как это произошло и с советским социализмом в целом). Итак, белорусы теперь – нация горожан. Причем значительная их часть живет в мегаполисе – Минске. Молодежь из малых и средних городов стремится в Минск, как в России их сверстники – в Москву.
Демограф Вишневский в книге «Серп и рубль» отмечал, что горожанин отличается от селянина ментально: горожанин – индивидуалист, он не знает даже соседей, он обеспечивает себя не при помощи своего хозяйства, а при помощи продажи на рынке своей силы и умений, для него большую роль играют деньги. Это уже «цивилизация рубля», а не «цивилизация земли». Люди «цивилизации рубля» ориентированы на рынок, выгоду, деньги, на договорные отношения, а не на общинную патриархальную взаимопомощь. Они – в большей мере циники, воспринимают себя как «высшее сословие» по сравнению с селянами. Посмотрите на интернет-хомячков с шариками на улицах Минска. Они презрительно смотрят на Лукашенко, да и на все прежнее поколение – то есть на своих отцов. Отцы для них – «колхозники», которые «не врубаются в современную жизнь». Это – постмодернистские Эдипы. Их уже много, но не критически. Однако ближайшие лет 15 станут решающими. Если не удастся возродить село (и цивилизовать его, чтоб люди оттуда не бежали), а также создать небуржуазный вариант урбанизма, то все проиграно (не только в Белоруссии, но и в России). Городская цивилизация тоже необходима и тоже имеет свои плюсы, но она не должна конфликтовать с «почвой», из которой выросла. У нас между городом и селом еще ведь – цивилизационный раскол, наш урбанизм – западнический.
К тому же в наших же условиях, на периферии мирового капитализма местная либерально-западническая «цивилизация рубля» вообще мало жизнеспособна. У нее нет «своей периферии», которую можно высасывать, как делает «цивилизация доллара» (а если и есть более бедные страны, то это временно, и много из них не высосешь).
Комментариев нет:
Отправить комментарий