«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Коли на початку 80-х я вперше читав "І цзін" у перекладі Щуцького, мене вразили такі слова: "Драконы бьются на окраине. Их кровь - синя и желта". У мене всередині все похололо. Невже це про Україну?! Звідки давньокитайські мудреці могли знати про синьо-жовтий прапор?
Значно пізніше я познайомився з оригіналом: 龍戰于野，其血玄黃. Дослівно, виходить, не "на окраїні" , й не "на межі" (як у виданні "Фоліо"), а "в полі", а 玄 - не зовсім "синій", радше "чорно-синій", - Леґґ взагалі переклав "purple". "Вень янь чжуань" пояснює, що це - колір Неба, а жовтий - колір Землі.
Отже, постає питання: чому Юліан Щуцький переклав саме так? Невже він у 1937 році (!) навмисне вставив у свою дисертацію натяк на події Громадянської війни в Україні? Не схоже. То, може, це просто випадковий збіг? Не вірю я в такі збіги...
Хай там як, а тоді я це сприйняв як пророцтво. І ось це пророцтво здійснилося: дракони б'ються в полі, на окраїні, на межі, і тече кров - синьо-жовта. У своєму коментарі Щуцький це тлумачить як боротьбу світла і пітьми. Що ж, і це правда. "Книга Змін" каже, що у цій боротьбі "сприятлива вічна стійкість".
Вітаю з Днем Прапора тих, у чиїх жилах тече синьо-жовта кров! Дай Боже усім нам вічної стійкості!
Комментариев нет:
Отправить комментарий