Цікавою пам’яткою середньовічного каменярства вважається рельєф дракона, що видихає вогонь, який наразі зберігається в Успенській церкві Крилоса.
Стиль виготовлення істоти збігається, крім іншого, з кількома романськими пам’ятками скульптурного мистецтва Польщі.
Мотив цієї мітичної істоти використовується в художній композиції на світанку людської історії. Символіка дракона містила як позитивний, так і пейоративний потенціал, залежно від часу й культурного контексту, в якому він поставав. Автори статті, спираючись на порівняльний аналіз стилю об’єкта, історичних джерел, епіграфічних пам’яток та збережених форм і прикрас архітектурних деталей з неіснуючого собору Богородиці в Галичі, пропонують датувати зображення образу дракона третьою чвертю XII ст. Йдеться також про приклад однієї з небагатьох пам’яток, що демонструє західноєвропейські романські скульптурні традиції у Східній Європі.
Ключові слова: дракон, романське мистецтво, кам’яні оздоблювальні деталі, зооморфічний мотив, Галич, Рюриковичі.
Дракон має величезну голову, але паща, тобто отвір, через який він висуває язик і видихає повітря, – невеликий. Сила дракона не міститься у його пащі, але загалом – він небезпечний не тому, що ранить, а через ту силу, якою володіє. Ця сила така страшна, що навіть найбільша людина не уникне смерти, коли дракон обів’є і стисне її своїм хвостом. Brunetto Latini, Li livres dou Tresor, друга половина XIII ст.1
Анета ҐОЛЕМБЙОВСЬКА-ТОБІАШ (Плзень, Чехія),
Даріуш ДОМБРОВСЬКИЙ (Бидґощ, Польща)
Комментариев нет:
Отправить комментарий