Гей, малиновий стяг несе»
Напередодні І Світової війни політична ситуація в Галичині вкрай загострилася. Галицька патріотична молодь, вишколена в громадсько-політичних, дитячо-юнацьких, спортивно-руханкових, парамілітарних організаціях прагнула, зі зброєю в руках, здобувати незалежність України. Націонал-патріотичні організації «Січ» і «Сокіл» в Галичині налічували близько 900 осередків, які називались «гніздами», і охоплювали понад 100 тис. галичан. По містах це були «спортивно-руханкові» товариства, а по селах - «спортивно-пожарні ». «Соколи» засновані в 1894 р. архітектором, громадським діячем Василем Нагірним, і «Січі» - адвокатом, визначним галицьким політиком з Покуття Кирилом Трильовським в 1900 р. Традиція заснування спортивно-руханкових товариств «Сокіл», які відігравали значну роль у національному відродженні слов’янських народів, зокрема чеського, прийшла в Галичину з Європи в ХІХ ст. Перший «Сокіл» у Празі в 1862 р. організував чех Мирослав Тірш. Галицькі ж засновники сільських пожарно-руханкових товариств «Січ» звертались за порадами щодо устрою осередків до відомого українського історика Івана Крип’якевича. Український історик-науковець порадив брати за назву і основу майбутніх товариств козацький устрій Запорозької Січі з Великої України.
Архітектор Василь Нагірний – організатор товариств «Сокіл» в 1894р.(фото)
Адвокат Кирило Трильовський – організатор товариств «Січ» в 1900р. (фото)
Товариства «Січ» і «Сокіл» в Галичині
(карта, село Гаї, виділено)
Пожарно-руханкове товариство «Січ» в Гаях, село під Львовом, яке здавна славилось національно-патріотичним духом, виникло ймовірно в 1906р. Його засновниками були жителі Гаїв Іван Дмитрик, Петро Бучко, Іван Романишин, Олекса Вовк, Іван Бочій,, Стах Бойко,Гринь Тютько,Гаврило Прус, Михайло Загірний, Микола Щербатий, Василь Горін. На жаль, оригіналів документів про заснування « Січі в Гаях» не віднайдено. Але в галицький періодиці і літературних виданнях діаспори за кордоном є достатньо достовірних пісемних згадок про цю подію. У шістдесяті роки минулого сторіччя мій галицький дід Іван Юркович Романишин, січовик з Гаїв, мені розповідав про ці буремні часи.
Окупаційна польська влада періодично «розв’язувала», тобто розпускала патріотичні організації українців Галичини.
Так пожарно-руханкове товариство «Сокіл», засноване в Гаях ще в 1898 р. було зліквідовано в !903 р. В грудні того ж року громадська Рада с. Гаїв ухвалила купити водяну помпу (сикавку) за 800 корон. 8 травня 1904 р. в сільський читальні «Просвіти» відбулися перші збори відновленого товариства «Сокіл». Засновниками товариства були гаївці Тимко Горинь, Пилип Вовк, Михайло Керницький. Керував роботою зборів отець Радкевич, разом з директором місцевої школи М. Петрівим. Від львівських «Соколів» виступав М.Сіяк, який залишив для товариства кілька книжок. Тоді в товариство записалось 77 осіб, які забов’язувались платити членські внески по 50 сотиків в рік, В листопаді 1905 р. для членів товариства був проведений противопожежний курс, в селі влаштовувались спортивні фестини, організовувались народні читання в бібліотеці, врочисто святкувалися дні народження українських пророків… Патріотична діяльність товариства насторожила владу і 19 січня 1906 р. і голова товариства Іван Вовк отримав від староства повідомлення, що діяльність товариства тимчасово припиняється до розгляду справи у Львові в Галицькому намісництві. Головне звинувачення полягало в тому, що «товариство займається політичними справами і 7 січня 1906 р. було на вічі у Білці Шляхетський, маючи сокільські відзнаки та сигнальну трубу, а також табличку з написом «Проч з куріями», Іван Вовк збирав пожертви на бойовий фонд. Треба зауважити, що напис на табличці закликав боротися не з любителями тютюну, а проти багатоступеневої виборчої системи в Галичині, тобто політичні вимоги. Товариство «Сокіл» в Гаях відродилося лише через чверть століття.Статут галицького пожарно-руханкового товариства «Січ» (док)
Врахувавши, що пожарно-руханкове товариство «Січ» в Гаях було найчисельнішим і найорганізованішим у Львівському повіті, Львівська Повітова «Січ» вирішила провести в травні 1914 р. Перше Січове Прапорове Свято в Галичині і врочисто передати Січовий прапор очільникам товариства «Січ» в Гаях. Принагідно зауважимо, що проектування і виготовлення прапорів громадських організацій в Галичині було справою коштовною і довготривалою. Так виготовлення прапора «Сокола-Батька» тривало кілька років. Коштовний прапор виготовили у Франції, в Ліоні, на мануфактурі. Мій галицький дід Іван Юркович Романишин, найбагатший господар в Гаях (мав аж 35 моргів поля), був фундатором Січового прапора для пожарно-руханкового товариства «Січ». Січовий прапор був регламентований і мав статут, затверджений Головним Січовим Комітетом (ГСК).
Статут Січового прапора (текст)
Січова відзнака (фото)
Старшина (керівництво) Львівської Повітової «Січі»
(фото, Роман Дашкевич- очільник, в центрі, сидить)
Іван Юркович Романишин – січовик з Гаїв (фото,сидить,
галицький дід Олега Кареліна)
В суботу, в травні, 1914 р., перед святом Прапора в околицях Львова, між Винниками і Гаями відбувалися нічні польові вправи львівських «Українських Січових Стрільців» і «Січовиків». Українці проходили військовий вишкіл і гартувалися до майбутніх боїв за незалежність України… Вранці зі сходом сонця до Гаїв «примаршеровали» дві сотні озброєних «УСС-ів» і «Січовиків», несучи з піснями розгорнутий малиновий прапор з синьо-жовтими лентами вгорі біля держаку. Це був організаційний прапор для місцевої «Січі». На Січове Прапорове свято в Гаї прибули «Січі» з сусідніх місцевостей: Глухович, Дмитрович, Звенигорода, Романова, Під’яркова, Городиславич. Від повітового кошового Романа Дашкевича приймав прапор місцевий кошовий Григорій Тютько. Перед прапором всі члени місцевої «Січі» склали присягу на вірність Україні і січовій ідеї.
Січове Прапорове свято в Галичині 100 років тому (фото)
Галичани під Січовим прапором (фото)
Галицька січова «оркестра» (фото)
Потім перед Січовим прапором пройшли урочистим маршем січові відділи зі Львова і місцевих осередків. Після цього жертводавці на купівлю прапора, серед яких був мій дід Іван Юркович Романишин, вбивали в його держак цвяхи з пам’ятними написами на головках. Опісля були спільні військові вправи львівських «УСС-ів» і місцевих «Січовиків». Забава розтягнулась до вечора, зі співами патріотичних пісень і декларуванням віршів Тараса Шевченка, виступами місцевих самодіяльних акторів…Гаївські січовики показували вправи з палицями, ставили «вежі», дівчата демонстрували вправи з вінками, грала січова «оркестра»… Ввечері Іван Романишин влаштував «приєм» для старшини «УСС-ів» і «Січовиків».
Так 100 років тому мої діди вперше врочисто відсвяткували День українського Прапора і започаткували невмирущу традицію святкування Дня Державного Прапора України сьогодні.
P. S. 28 червня 1914 р. «Січ в Гаях» під своїм прапором приймала участь в історичному Шевченківському Здвигу у Львові. Гірка доля чекала на учасників вікопомної події і на гаівський Січовий прапор. В 1914 р. російське військо, яке ввійшло в Гаї, конфіскувало Січовий прапор. Доля його не відома. Пізніше, в двадцятих роках, «Січ» в Гаях була остаточно розпущена, багато гаївських січовиків полягли в битвах за Україну. 16 вересня 1930р. поляки пригадали моїм рідним революційну діяльність, і родина Івана Романишин з Гаїв була жорстоко «пацифікована».
Комментариев нет:
Отправить комментарий