Римляни більш як 2000 років тому збудували мережу військових доріг для з'єднання важливих центрів в серці Європи.
На заході подовження шляху відбувалося аж до крайньої західної точки – міста Сантьяго-де-Копмостела. Де похований святий апостол Яків, місце релігійного паломництва всієї католицької Європи. Знак Святого Якова – морський гребінець з перехрещеними жезлами – тепер є офіційним символом «Via Regia».
У період Русі її територією проходили три міжнародні артерії:
Бурштиновий шлях (з Балтійського моря в Чорне через Віслу, Сян і Дністер), шлях із варяг у греки (з Балтійського моря в Чорне через Неву, Ладогу, Волхов і Дніпро) та шлях з Булгару на Волзі в Кордовський халіфат в Іспанії (по Волзі та Оці, далі через Чернігівську землю на Київ – Галич – Перемишль – Краків – Прагу – Регенсбург – Трір). Останній лежав майже через всю Європу, його можна назвати транс'європейським шляхом.
Сформувався він на наших землях не пізніше Х ст., коли після прийняття мусульманства Чорна Булгарія з центром у Булгарі на Волзі (нині Казань) трансформувалася у потужну торгову державу, пов'язану через Хорезм з великим шовковим шляхом в обхід Хозарії. З ХІ ст. цей шлях став основним транзитним європейським шляхом.
В столицю Русі, Київ, поступали шовк, предмети розкоші, прянощі, інші східні товари та північні хутра. У зворотньому напрямку йшли раби, мед, віск та ремісничі вироби.
Via Regia перетиналася з шляхом із варяг у греки, через який сюди потрапляли візантійський та скандинавський імпорт.
Назва відбиває значення магістралі для європейських країн, де вона знаходилася під захистом королівської влади (Перемишль – Краків – Прага – Регенсбург – Трір). Весь шлях супроводжувався встановленням твердого покриття, спорудженням мостів (мостівничі були одними з найважливіших посад серед княжих міністеріалів) і охоронних замків.
На Vіа Regia розкинули свої факторії єврейські купці з різних країн. Великі були у Перемишлі та Києві. Єврейський мандрівник з Тортоси Ібрагім ібн Якуб ал Ісраїлі ал ат-Туртузі у 965–966 рр. відвідав єврейські факторії на шляху Vіа Regia. Фрагменти його реляції дійшли до нас через арабських географів ал-Бекрі, ал-Казвіні та Ібн Саїда.
Скандинави називали Русь Гардаріки – країною міст. У домонгольській період їх було більше 300. Тут ремісники продавали свої вироби безпосередньо у майстернях, для привозних товарів існували спеціальні ринки – торги, яких у більших містах могло бути кілька. Для іноземних купців були факторії та заїжджі двори.
Велике купецтво займалось гуртовою торгівлею, дрібні купці крамарі та коробейники розносили перекуплені товари по дальнім куточках. Селяни також збували на ринках свої товари, купляючи ремісничі і привозні вироби. Так, вироби з синього сирійського скла (предмет візантійського експорту) археологи знаходять в Новогрудку і віддалених селах Полоцької землі, куди візантійські купці не потрапляли.
Купці об'єднувалися у спеціальні корпорації, які наймали обслугу купецьких валок, охорону і разом вирушали у важкі небезпечні експедиції. Вони були прогресивним прошарком суспільства, який з'єднував різні світи, приносив новинки, що змушували модернізовувати виробництво та його технологію, сприяли загальному прогресу. Не випадково гості часто бували на міських віче (аналогу скандинавського та древньогерманського тінгу) – загальних зборів вільного населення, здатного носити зброю.
Вже у ХІІІ столітті склався стійкий маршрут завдовжки майже 4500 кілометрів, який перетинав і об'єднував вісім сучасних європейських країн із Заходу на Схід: Іспанію, Францію, Бельгію, Німеччину, Польщу, Литву, Білорусь та Україну.
"Шляхом королів" до Києва і в зворотньому напрямку в середні віки йшли купці, митці, студенти, мандрівники та паломники. І саме цей шлях став головним містком, який зв’язав воєдино українську та європейську цивілізації.
У 2006 році Рада Європи вирішила зробити давній шлях Via Regia символом європейської єдності через культурний, туристичний та економічний розвиток. Було засновано масштабний європейський проект «Via Regia – великий культурний шлях Ради Європи». До якого приєдналась і Україна.
Проект передбачає вивчення історичної та культурної спадщини міст, що лежать на багатовікових торгових шляхах, зміцнити, відновити економічні та гуманітарні зв'язки, підвищити їх привабливість для туристів, залучити міжнародні інвестиції в регіональну економіку.
Так що, якщо хтось мріяв пройтись модним шляхом Каміно, але зараз обмежений в такій можливості, то можна, для початку, пройти від Києва до Житомира, а може і до Львова.
Комментариев нет:
Отправить комментарий