Кіссінджер RIPнувся, але справа його ще живе.
Покійника прийнято зараховувати до категорії "реал-політиків" - тверезих прагматиків і майстрів компромісу.
Насправді ж, усі ці "реалісти" - невиправні мрійники й ідеалісти, бо вірять, що з Москвою можна домовитися, провести якісь стабільні лінії розмежування й мирно співіснувати. Вони наївно вважають, що Росія - в принципі така ж сама держава, як і США, Британія, Франція, Німеччина... тільки з деяким прибабахом і екзотичними вивертами.
А це - величезна омана (яку Москва сама напускає на потенційних жертв). З Росією неможливо домовитися і вибудувати стабільні й довгострокові відносини, бо в Росії нема чітких меж. Вона всюди й ніде. Вона не може не розповзатися по світу й не підривати європейську цивілізацію, в якій чітко вбачає екзистенційну загрозу.
Русскій чєловєк обдурить 3-х кіссінджерів і 10-х соросів і зробить усе по-своєму. Тому мафусаїли реал-політік залишають по собі розхитаний світ, що не сьогодні, так завтра обербениться на
А зворотною стороною десуб'єктивізації русского народу є виведення його з-під відповідальності. Бо без одобрямсу 80% населення ніякі фрідмани-абрамовичі-кужугетовичі-роттенберги затіяти війну проти світу не здатні.
Росія споконвіку була сировинним придатком, крім сировини нічого не вивозила, що зовсім не означало відсутність суб'єктності і спроможності протистояти західній експансії та ініціювати власну. І при Сталіні вона була сировинною, і при Хрущові, і при Брєжнєві. Але діяла як вагомий чинник міжнародних процесів.
Костянтин Рахно
Я не зовсім згоден з цією точкою зору.
Перш за все, вона шкідлива для українців тим, що виводить з-під удару нашу космополітичну верхівку.
Мовляв, якщо то все російський народ, а не Фрідмани, Абрамовичі, Ротенберги і примкнулий до них Усманов, то й наші ріднесенькі Коломойські, Пінчуки, Фельдмани, Фірташі, Клічки-Етінзони, Турчинови й решта Тєлєгіних-Капітельман - це теж українці, навіть більші, ніж ті, хто народився під солом"яною стріхою, їхня поява в політиці - одвічне прагнення волелюбного українського народу, що не зрадив віковічну дружбу з ними й так далі.
Софія Дніпровська
Наша космополітична верхівка - результат російської/польської/угорської/румунської окупації, яка її сюди навезла і зробила підголоском, делегувавши функцію адміністрування і розбещення місцевого населення.
У Росії верхівка не є результатом іноземної окупації. А є результатом дозованого допущення іншоетнічних елементів до державного управління з метою оптимізації.
Тому абрамовичі таки обрусівають принаймні частково, а коломийські ні за яких обставин не українізуються.
У росіян є механізми, які моментально випльовують іншоетнічний елемент, коли його діяльність різко розходиться з російською парадигмою (так було з царями-німцями, так було з Троцькими і Березовськими). У українського народу таких механізмів уже нема.
Наша космополітична верхівка в упокоренні автохтонного населення могла спиратися на 25% росіян і ще якусь частку зденаціоналізованих українців/метисів із мегаполісів та зовнішні сили: Росію, Захід.
Абрамовичам у справі упокорення як мінімум 100-120 млн. русскіх спиратися у принципі ні на кого. Тому скоріш за все вони як і завше є підголосками, а не господарями становища. Що, звичайно, не знімає з них відповідальності.
Костянтин Рахно
У Росії верхівка походить з тих, чиї діди не жили на території РСФСР і російських губерній, за одиничними винятками. Абрамович - з Білорусі й Литви корінням, Фрідман - зі Львова, Мединський - з Черкащини, й так далі. Тобто ці люди не мають жодних побутових навиків співіснування з росіянами, втім, з білорусами й українцями - також.
Вони є результатом захоплення іншоетнічними елементами влади та передачі її в спадок. При Брежневі трохи відбулося їхнє відсторонення й заміна на автохтонів з метою оптимізації. Горбачов це перекреслив, а Єльцин з Путіним і зовсім виправили ситуацію. Вибір між Новодворською, Жириновським, Руцьким і Нємцовим з вірним Кірієнком-Із...тєлєм?
Та не обрусівають вони: досить характерно, що в нинішній РФ опозиційні до брежневізму Бродський і Галіч зведені в ранг великих поетів. Навіть мовно. Діти Абрамовича (як і донька Бродського) російською не говорять. Як вони можуть обрусіти? Навпаки, он у начебто власника православного каналу Малофеєва хто дружина й донька? І зять Мардер?
У нас теж іноді когось виштовхує. От і в них виштовхнули Абрамович з Ротенбергами старіших Березовських. Це не механізм глибинної держави.
На кого спираються? На кадировців. На денаціоналізовану богемо-еліту. На те, що населення бідне й безправне.
Софія Дніпровська
Ну чому, в євреїв і росіян є спільні базові риси, завдяки яким у них часто утворюються симбіози. Месіанізм, глобалізм, кочова природа, величезна роль аврраамічної релігії як етногенетичного чинника, гетерогенність, величезна адаптивність до різних культурних впливів і середовищ. Не такі вони вже й антагоністи. І інфільтрація євреїв у органи влади в Росії - це зовсім не те, що окупація. Кадирівці і космополіти - слабка й мізерна опора.
От в Україну/Білорусь вони можуть прийти з русскім народом і силою русского народу придушити там національно-визвольні рухи. А підкорити Росію кадирівцями які самі є наслідком поразки чеченського народу у війні з росіянами доволі проблематично. )
З американцями, до речі, та ж сама картина. Тому в американському естеблішменті так багато кіссінджерів, соросів, блінкінів...
Костянтин Рахно
Просто окупація відбулася так давно, що до неї звикли. Остання зачистка грунтівників сталася в так звану перебудову.
Опора не слабка й не мізерна, коли немає нікого, хто б її хитнув. Хто похитне величезну трясовину познерів, ернстів і маслякових? Де комусь для цього дадуть слово? У якому масовому виданні чи на якому телеканалі? Уліцкая з Рубіною? Чи Биков із Кузьміним? Чи Акунін із Кушнером?
Софія Дніпровська
До "окупації", точніше інфільтрації, звикли, як звикли колись до татар і німців, бо вона гармонізувала з настроями народної маси "русскіх". Акунін-Чхартішвілі колись признавався, що коли він писав свою історію Росії, то Руський (дотатарський) період здавався йому чужим. А от уже з 15-16 ст., "ето да, ето уже наше государство". Хоча ні по папі, ні по мамі він ні до Русі, ні до московської держави 15-16 ст. ніяким боком не дотичний.
Просто сформувався такий тип державного утворення, який здатен інкорпорувати себе велику кількість різноетнічних елементів і використовувати їх для своїх потреб і іншоетнічні елементи в цій державі в силу її культурної еклектичності почували себе цілком комфортно.
Тому механізми опанування влади "нетитульними" елементами в Україні і в Росії
Із почвєннічєством боролися не тільки інородці, яким воно погано пахло, а й цілком собі російські люди, які в почвєннічєстві вбачали загрозу ізоляціонізму і єдінству русского государства. Бо Росія - дуже гетерогенна, її об'єднує не генетика й не економіка, а політика й ідеологія. Зацикленість на мєсних прєлєстях і самобитностях відволікає русского чєловєка від великої місії завоювання світу. І спонукає "закуклюватися" в сільській культурі. (У нас - навпаки: поліетнічне місто є воротами окупації). Це відголоски вічної суперечки славянофілів і западників. Цілком російський феномен. Пам'ятаєте в Толстого у війні і мирі був сюжет з "дикими" селянами князя Болонського, яким до 1 місця була судьба отечества і вони чекали Наполеона? Такі релікти в російській глубінці існували аж до 2 половини 20 ст. От щоб не було таких казусів, імперськи налаштовані росіяни й боролися з почвєннічєством. Ну й у союзники брали собі абрамовичів.
Iurij Proliz
"...iмперськи налаштованi pociяни..." пiшли свого часу туди-ж, куди й державницьки налаштованi yкраïнцi - хто в могилу, хто в емiграцiю. Тi, кого очолили троцькi з зiнов'евими та каменевими, "мiровой пожар" poздували вже зовсiм в протилежних цiлях : "...чтобы в мире без Россий и Латвий жить единым человечьим общежитьем...".
Костянтин Рахно
Настрої народної маси формуються. Скажімо, ренесанс християнства почався з публікацій в "Огоньку", "Смєні", "Піонері" тощо. І нашого теж. Верхівка почала приглядатися до церкви як до засобу подолати націоналістичні настрої. З 1990 року пішла масована критика того ж Бориса Рибакова, розкручування Лева Клейна та його оточення. Фактично в тій же археології знову взяла гору подолана в 1950-х ленінградська група, що персонажно сягала материх сталіністів.
За ці роки: загнано на маргінес язичництво, розгромлено антинорманізм, розгромлено семіотичну школу Іванова й Топорова, розгромлено школу Рибакова, подолано більшість альтернативних точок зору на історію - хоч у науці, хоч у мистецтві, у літературі просунуто наперед усіх цих Уліцких і Рубіних.
Софія Дніпровська
Світова імперія, яку проповідували троцькі з ульяновими, - це ще крутіше, ніж похід на Царєград, який планувала царська еліта. Русскому народу це прекрасно зайшло. Як і світ без росій і латвій. Бо русскій - це політонім.
Концепція нового Ізраїлю там ще в 15 ст. чухалася, тож не дивно, що до нового Ізраїлю пристав і старий )
Костянтин Рахно
Що там каже Акунін, неважливо. То просто його письменницькі фрази.
Не їх інкорпорували, а вони прийшли й витіснили рештки місцевих людей.
Різниця між нами й ними в тому, що у них цей процес почався з 1985, з Довлатових, Лімонових і решти Разгонів. А у нас тоді йшов процес національного підйому. У нас цей процес пішов десь із 1994 року, з розкруткою Андруховичів, Скуратовських і Винничуків.
Різні месіанські ідеї є у всіх. У поляків, наприклад. У турків. У британців.
Були й в українців, але у нас затюкали народ, затоптали. Наші Великі Ідеї звелися до наміру стати мийниками клозетів у Євросовку. На побігеньках у польських сантехніків.
Що ж до опору Великим Ідеям, то пригадайте "Робін із Шервуда", де славні хлопці відверто не розуміють, нащо воювати за якусь там Нормандію.
Так само й у нас темні галицькі селяни не розуміли, нащо йти в дивізію, краще в разі чого пересидіти в лісі з обрізом.
Софія Дніпровська
Настрої народної маси формуються багатьма чинниками. Народні маси поняття не мають хто такий Рибаков і Клейн ) І Огоньок переважно інтелігенція читає.
На даному етапі перемогло прагматичне западнічєство з елементами космополітизму. Яке значно краще лягло на плани світової експансії, ніж закопування в ґрунт. Для нас це погано, але нічого принципово нового не сталося. Колись і Петро І почвєннічєство притоптав.
Костянтин Рахно
Настрої спускаються згори вниз. Для народних мас існують транслятори, переказувачі високочолих ідей. У тому числі й ст...тевого розкріпачення Клейна та Кона. У тому числі й фельдкурата Мєня. У тому числі й решти. Через кіношки типу "Вікінга", рок-опери з Шаманом, мультики "Мельниці". Через Галковського з Биковим, через Фоменка й Носовського з Каспаровим. Так само, як у нас цим займалися Вересень, Винничук, Бузина, Кіпіані.
Прагматичне западнічєство з елементами космополітизму перемогло тому, що у верхівці не лишилося осіб, які зацікавлені у чомусь іншому.
У нас іде цей же процес. І буде гірше
Софія Дніпровська
Не завжди згори вниз спускаються, судячи з успіху в Росії більшовицької агітації, яка вилазила з підпілля. У переважної маси росіян є стала система цінностей, закладена ще на етапі становлення єдиної централізованої держави і вона не міняється міняються і вдосконалюються лише технології реалізації народної програми.
Воно перемогло, бо було краще організоване і транслювало прийнятні для переважної народу месиджі: відновлення великої держави, утвердження Росії в світі. Але я б не сказала, що в сучасній РФ є якась єдина ідеологічна лінія. Там панує ідейна еклектика. На кожен смак є ідеологічні конструкти. І неоязичництво там є, і православнутість на всю голову. І Мілонов, і Мілохін - і обидва з Пітера. І з хвашизмом під власовським прапором воюють. І Сталін у почоті, і Колчак, і 400 років династії Романових з помпою відпразнували.
Костянтин Рахно
Більшовицька агітація - з підпілля та германського вагону, але їй передувала трансляція верхівкою анархічних (типу толстовства, опрощення, нігілізму та його схвалення, атеїзму, слинявого інтернаціоналізму) та лівих ідей. І ці ідеї рясно проливалися на освічене, а потім і на напівосвічене середовище.
Приклад: аж ніяк не безневинна справа Б...йліса та суспільна реакція на неї. Коли інтелігенція, навіть монархічна, як от Шульгін, злилася в єдиному пориві з масонами, меншовиками й різними марголіними. Або радісне вітання Тимчасового уряду. Унтер-офіцерське середовище лівими ідеями просякло. Грушевського нашого, цілком собі респектабельного, заразили. Пригадайте ще діалог з Наживіна на еміграції про дореволюційне ставлення до городового й запізнілий сором за це.
В Росії ідейна еклектика була колись. У нас теж була. Зараз православнутість домінує.
Видані мемуари Шеленберга заборонені. Сивий академік Сахаров, автор солідних праць із дипломатії Русі, викинутий з крісла за спробу ревізії норманізму. За Власова можна сісти. Здається, пошанування Колчака теж згорнуте. З кожним роком еклектики стає менше.
Як і в нас.
Бо еклектика рівнозначна свободі думки. А сама мисль про те, що на події можна дивитися з різних боків, є небезпечною.
Як і в нас.
Софія Дніпровська
Толстовство і опрощення, лібералізм і нігілізм - це чисто інтелігентські явища, які у товщу мас погано проникали. Більшовизм просто добре наклався на ісконний общинний менталітет, егалітаризм, той же месіанізм (в нєжном вєнчікє із роз впєрєді Ісус Хрістос) і культ сили.
Царська влада просто прогнила, а лібералізм ніколи повагою в общинному суспільстві не користувався. Тому місце царя зайняв спочатку Ленін, а потім - Сталін. Бо характер у них був сильніший.
Еклектика того типу, яка зараз культивується в РФ, настільки ж безпечна для правлячої еліти, як і вибори з імітацією конкуренції. Ілюзія вибору між різними течіями (старанно вихолощеними і перебраними під контроль спецслужбами) може сковувати свободу думки ще більше, ніж груба лінія партії, як у СССР. У СССР були декоративні вибори на безальтернативній основі. Нинішні намастачилися проводити альтернативно-безальтернативні вибори. Вищий пілотаж.
Костянтин Рахно
По-друге, якби Путін відокремлював себе від них, то існував би окремо прошарок путінців, таких щирих великоросів із переконаннями в стилі Іллі Глазунова хоча б. Цього прошарку не існує. І якби він існував, то найбагатшими людьми країни були б саме вони, а не Ротенберги.
По-третє, воля народу - питання смішне. Практично всі слов'янські політики типу Лебедя чи Євдокимова знищені. Кіндратенко вмер. У національних автономіях - ставленики замість президентів. Через кого вони її висловлять? І хто їм допоможе її сформулювати? Ернст, Познер, Міллер?
Помилково вважати, що Путін - це такий хитрий р...сіянин, який перехитрував чуж....нців. Особливо з огляду на те, що він саме серед них виріс і дзюдо вчився, це йому рідні, близькі й найзрозуміліші люди.
Власне, й обдурювання Кіссінджерів полягає в тому, що Кіссінджер бачить не снобістського російського дворянина, якого пересмикує від його вигляду, не глузливий погляд козака або помора, не вчорашнього селянина з бородою, а зрозумілих йому людей...
По-четверте, цей путінський прошарок навіть не думає асимілюватися. Якщо за радянських часів ще бували випадки, коли хтось із них отримував чесну освіту, багато читав, цікавився чимсь автохтонним з царини культури, то варто подивитися філантропічну діяльність Кантора й Фрідмана - вона вся ззовні, орієнтована на міжнародні космополітичні структури.
Софія Дніпровська
Росія в плані етнічного співвідношення між владою і ширнармасами багато в чому подібна Китаю. Там теж правлячий прошарок часто був іншоетнічний: то чжурджені/маньчжури, то монголи там рулили. Але був ядерний етнос, який асимілював іншоетнічні нашарування і Китай залишався Китаєм.
Костянтин Рахно
Насправді монгольський Китай від маньчжурського разюче відрізнявся, навіть символіка змінювалася. Причина - в безропотності людей та непредставленості їх у владі.
Софія Дніпровська
Так, але саме монголи зібрали Китай докупи. І китайці цим скористалися. А монголів вигнали. Як, у принципі, й москва, якій збирати землі помагала Орда.
Олександр Вакуленко
Кіссінджер під псевдонімом ‚Кісся‘ був ідеологом політики йти на поступки автократіям у всьому ‚Кісся‘ коли був держсекретарем у Ніксона не вилазив із Пекіна і Москви домовляючись там про поступки їм це ‚Кісся‘ домовився про те що Тайвань це частина КНР і КНР США про це постійно нагадуе я вже не кажу про поступки Советам коли Ніксон з Брежневим підписував різні угоди і йшов на поступки Брежневу і невідомо скільки би ‚Кісся‘ сидів в своему кріслі як би не відставка Ніксона але ‚Кісся‘ продовжував свою діяльність з Сі і Путлером зустрічався у ‚Кіссі‘ з‘явились послідовники у вигляді Меркель, Саркозі, Олландів і інших які йшли на поступки автократіям бо навіщо загострювати ситуацію, коли можна домовитись до яких наслідків призвела така політика, можна побачити зараз тому ‚Кісся‘ пішов із цього світу а разом і пішла епоха Меркель, Олландів, Саркозі і інших і політика поступок автократіям!
Софія Дніпровська
Космополітичні кола по обидва боки океану і поребрика - явище деструктивне і злочинне. Вони багато (свідомо і здуру) зробили для посилення РФ і послаблення України й Європи в цілому, але повна десуб'єктивізація російської народної маси (яку нібито окупувала жменька інородців) у підсумку веде до висновку, що українців і росіян посварили лихі космополіти, а так - вони братні народи - цьом-цьом. Це вже занадто.
Не українців же підбили напасти на РФ, а навпаки. Агресивна політика РФ базується на активізації сталих ментальних комплексів титульної нації, які сформувалися в неї ще в кін. середньовіччя. Росіяни були просякнуті агресією, месіанством, презирством до оточуючих народів і слабкої ліберальної влади і при Рюриковичах, і при Годунових, і при ранніх Романових, і при Романових-німцях, і при Лєніні, і при Сталіні, і в часи Застою-Перестройки. Це відображено у величезній кількості джерел від Герберштайна і Флетчера до щоденників часів чеченських війн і в цьому можна пересвідчитися на власному досвіді спілкування з "глубінним народом".
І фундаментальні ідеологеми російського світоглядного комплексу теж сформовані дуже-дуже давно, ще в кін. 15-в 16 ст. і цілком місцевою публікою - Васіаном Рило, старцем Філофеєм, Іваном Пєрєсвєтовим.
Тому для вирішення питання нашої і світової безпеки недостатньо просто поміняти еліту за поребриком. Ширнармаси повинні зазнати справжнього розгрому, якого вони не знали з часів Батия. Розгрому, співставного з тим, який вони вчинили країнам Осі. Клин клином як то кажуть.
Комментариев нет:
Отправить комментарий