Вперше, у давньогрецькій літературі ми зустрічаємо його у Геродота у значенні не чарівників, мудреців, тлумачів снів, а як назва одного з мідійських племен - "Μάγοι" [I. 151]. На підтвердження існування такого племені говорить Страбон у своїій "Географії" [15.3.1]. Якщо ж говорити про походження перського слова "magus", то етимологи поки однозначної відповіді не мають.
Історики вважають, що саме це плем'я було найбільш благочестивим і побожним, а тому з нього давні перси і обирали жерців та священників [Див.: Hdt.7.37, al., Arist.Fr. 36, Phoen.1.5].
Проте не всі вихідці з племені Маги були жерцями. При цьому самі маги для позначення жерців використовували іншу назву - авест (ārven, атраван).
Жрецтво у племені Маги було на той час спадкове, але не мало характеру замкнутої касти, як брахмани у індусів. У Мідії та Персії члени жрецької касти, що належали до особливого покоління мідян, зосередили у руках всю наукову освіту; вони завідували релігійними обрядами, робили жертвопринесення живою худобою, відправляли ритуал приготування хаоми, а також відігравали впливову роль у житті держави.
Натомість, на думку з Р. Занера: «ми чуємо про магів не тільки в Персії, Парфії, Бактрії, Хорезмї, Арії, Мідії та серед саків, але також і в неіранських землях, таких як Самарія, Ефіопія та Єгипет. Їхній вплив також був широко поширений у всій Малій Азії. Таким чином, цілком імовірно, що каста священиків-магів була відмінною від однойменного мідійського племені» [Zaehner, R. C. (1961). The Dawn and Twilight of Zoroastrianism. New York: MacMillan. p. 163].
Водночас, паралельно з цим ми бачимо у давньогрецьких текстах негативну семантику використання цієї лексеми на позначення шарлатанів та самозванців, починаючи з Геракліта, Софокла і Платона [Heraclit.14, S.OT387, E.Or.1498, Pl.R.572e] та закінчуючи Лукіаном та іншими [Luc.Asin.4, Anth.Palat. 5.15]
Тому і не дивно, що ще з V ст.до н.e. грецькі magos породили mageia і magike для опису діяльності мага, тобто це було його чи її мистецтво та практика.[14] Але майже з самого початку іменник для дії та іменник для актора розійшлися. Згодом mageia використовувався не для того, що робили справжні маги, а для чогось пов’язаного зі словом «магія» в сучасному розумінні, тобто використання надприродних засобів для досягнення ефекту в природному світі, або видимість досягнення цих ефектів шляхом обману чи спритність рук [Janowitz, N. (2002). Magic in the Roman World: Pagans, Jews and Christians. Routledge. p. 9.].
Також слушним буде зауважити, що таке поширення "магів" та "магії" забезпечило зникнення питомо давньогрецької лексеми "γόης", яка є більш давньою, оскільки згадується у фрагментах ранньої грецької поеми "Фороніс" [Phoron.2]. Саме нею користувався Платон, коли говорив про різного роду шарлатанів та магів [Res.380d].
Комментариев нет:
Отправить комментарий