* ПРИКАРПАТСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕТНОСОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ НАРАТИВНИХ СИСТЕМ«Настав час ухвалити відповідне рішення щодо створення воєнно-політичного союзу між Туреччиною і Україною».
За матеріалами круглого столу на тему «Воєнно-політичний союз Туреччини і України як фактор безпеки і стабільності в Балто-Чорноморсько-Каспійському регіоні»
Інститут глобальної політики розробляє тематичну концепцію воєнно-політичного союзу Туреччини і України, який стане фактором безпеки і стабільності в Балто-Чорноморському і Каспійському регіонах.
Тема сьогоднішнього зібрання вже вкотре обговорюється на дуже серйозному рівні. Всі присутні мабуть знають, що Інститут глобальної політики розробляє тематичну концепцію воєнно-політичного союзу Туреччини і України, який стане фактором безпеки і стабільності в Балто-Чорноморському і Каспійському регіонах. Така діяльність заслуговує на увагу з огляду на міжнародне право та інші важливі чинники. Кримськотатарський фактор, також є одним з ключових у розв’язанні такої нагальної проблеми. І при цьому не можна не брати до уваги історичний чинник.
Доречно нагадати зараз, що ще у ХVII столітті були подібні воєнні союзи між українською Козацькою державою і Османською турецькою державою. Вони об’єднували свої зусилля в протистоянні з ворогом і перемагали його. Зокрема, відомо, як безумовний факт, на основі архівних документів, і турецьких, і українських, що і у Конотопській війні 1659 року і у 1670-х роках об’єднані військові сили Кримського ханства, османської Туреччини і української Козацької держави завдали нищівного удару московському війську. Ось так в той час перемагали і змусили тодішню Московську державу підписати мирні угоди.
Якщо вже звертатися до сучасності і мати на увазі геополітичний фактор, то потреба у створенні такого національного союзу обумовлюється світовими змінами геополітичного плану. Так, ми сьогодні вже спостерігаємо і стаємо свідками того, що старий світовий порядок себе не виправдовує. Це пояснюється і російською агресією з окупацією певних територій України, і підтверджується неспроможністю міжнародних організацій протидіяти такій агресії. А міжнародні організації і держави, які вважалися гарантами безпеки та територіальної цілісності Української держави, не змогли виконати свою таку місію і, як наслідок, ця незалежна держава зазнає російську агресію, що супроводжується окупацією і Криму, і інших українських територій, фізичним знищенням людей, культурних, медичних, освітніх та інших об’єктів, викраденням дітей тощо.
Хочу ще раз наголосити, що проблема, яку ми обговорюємо, так би мовити, вже пройшла апробацію, тобто має наукове обґрунтування. Крім того, пан Березюк масштабував цю тему, вона вже обговорюється у міжнародному контексті. Звертаю увагу присутніх, що долучається до нашого зібрання поважний закордонний вчений, професор доктор Юрій Леськів, який фундаментально займається такими питаннями, тобто, історією українсько-турецьких відносин, в тому числі воєнними проблемами. Я вдячний, що він сьогодні разом з нами в режимі онлайн.
На що хочу звернути увагу: настав час ухвалити відповідне рішення щодо порушеної теми, тобто, щодо створення воєнно-політичного союзу між Туреччиною і Україною. А згодом розширити такий спектр на рівні Балтійсько-Чорноморсько-Каспійському регіону. Маю на увазі Чорноморський вектор стосовно розвитку дипломатичних і воєнних відносин.
Раніше така тема також була актуальною для України. Адже цей вектор розвитку відносин охоплюється тисячолітньою історією. Але вже настав час взятися за вирішення такої проблеми для того, щоб передусім гарантувати безпеку України, відновити її територіальну цілісність. Вважаю, що у такий спосіб ми, тобто Україна і Туреччина, спільно ще й можемо вивільнити кримських татар від тривалого поневолення, як і українців, які теж потерпають від московського поневолення.
Важливо, щоб сьогодні нам нарешті вдалося ухвалити конкретне рішення, а на його основі розробити відповідну концепцію чи програму для подальшого впровадження.
gрофесор кафедри загального і слов’янського мовознавства
факультету гуманітарних наук Національного університету
«Києво-Могилянська академія», доктор історичних наук, професор
На мій погляд, створення воєнно-політичного союзу між ТР і Україною неможливо сьогодні і в найближчій перспективі з наступних міркувань:
ОтветитьУдалить1) Для ТР Росія є дуже важливим партнером у сфері економіки, торгівлі і туризму. Можливості України в цій сфері значно менші;
2) У РФ налічується 28 тюркських народів і народностей, які є важливою частиною етно-релігійно-політичних відносин між ТР і РФ;
3) Росія для ТР є важливим фактором балансування у відносинах з Китаєм і Заходом;
4) Разом з тим широкомасштабні відносини з Україною, включаючи військову сферу, є також надзвичайно важливими для ТР в рамках балансу відносин з РФ на регіональному рівні, оскільки Україна, як і Росія, також здатна задовольнити потреби ТР в багатьох сферах, зокрема наукових, промислових, сільськогосподарських і військових (ОПК). Отже, стратегічні відносини ТР з Україною забезпечують туркам можливість вибору і торгу як з РФ, так і з Україною;
5) Співпраця ТР з Україною певною мірою (опосередковано) сприяє посиленню її відносин з Європою;
6) Формування повноцінного євроцентричного Балто-Чорноморського Союзу не можливо без міцних відносин між Україною і Туреччиною;
7) Кардинальне посилання українсько-турецьких відносин можливо лише у разі розпаду РФ на окремі незалежні держави.