Юрій Завгородній: Індійська філософія: смисли vs обмеження (відео-лекція)

Лектор: Юрій Завгородній, доктор філософських наук, Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди Національної Академії Наук України.

Розповісти про індійську філософію за одну лекцію набагато складніше, ніж про всю європейську. Проте спробуємо, зосередившись на деяких важливих і дражливих питаннях.

Як не дивно, лекція розрахована на тих, хто тільки збирається інфікуватись індійською філософією, так і тих, хто вже нею невиліковно хворий. Тим, кого від індійської філософії нудить, також присвячується.

Ось наші тези:
* Який він, шлях до індійської філософії?
* Індійська філософія чи індійські філософії?
* Де вона, точка відліку індійської філософії?
* Хто вони, перші індійські філософи?
* Чи немає у переліку зайвого: вічна філософія, вічна традиція, вічна мудрість і вічний закон?
* Чи жива індійська філософія?
* Які вони, парадокси індійської думки?
* Індійська філософія – виклик чи надія сучасного світу?

Увага!
Вичерпних відповідей ніхто не обіцяє.Просвітлення не гарантується.Очікуються: інтелектуальне напруження і дискомфорт.Зону комфорту долаємо разом.

Конференція «Інтервенція Росії в Чорному та Азовському морях: як запобігти російській морській агресії проти України»

28 листопада 2018 р., у прес-центрі Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв (GDIP Media Center) відбулася змістовна й високопрофесійна конференція «Інтервенція Росії в Чорному та Азовському морях: як запобігти російській морській агресії проти України». Анонсована до ескалації подій у Азовському морі, вона стала майданчиком не тільки для пошуку шляхів виходу з кризи, а й протидії дезінформації українського суспільства та міжнародної спільноти, що відбувається в тому числі й з вини МЗС України.

В заході взяли участь наступні посадовці й заслужені діячі України: Григорій Перепелиця – український політолог, конфліктолог-міжнародник, директор Інституту зовнішньополітичних досліджень, який модерував і, власне, організував цю конференцію; Леонід Осаволюк, директор департаменту, посол з особливих доручень МЗС України (2008 – 2017р.), Надзвичайний і Повноважний Посол України; Володимир Огризко – міністр закордонних справ України з грудня 2007 до березня 2009, Надзвичайний і Повноважний Посол України; Володимир Василенко — український правознавець-міжнародник, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, Надзвичайний і Повноважний Посол України; Андрій Клименко — голова спостережної ради Фонду “Майдан закордонних справ”, експерт з питань Криму, головний редактор сайту Вlackseanews, та Сергій Гайдук, віце-адмірал, командувач Військово-Морських сил України з 2014 по 2016 рр.

Учасники конференції обговорили не тільки важливість введення повноцінного військового стану, коментуючи рішення президента як половинчасте та запізніле, а й довели шляхом детального аналізу міжнародних правових документів та угод між Україною та РФ, що Росія, всупереч розтиражованій за кордоном заяві заступника міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції Олени Зеркаль, яка по суті повторила слова міністра МЗС РФ Сергія Лаврова, абсолютно не мала права затримувати українські кораблі. Більше того, це перший із часів другої світової випадок несанкціонованого захоплення офіційними збройними силами однієї держави військових кораблів іншої.

Читайте далі: http://intermariumnc.org/?p=738

Hürrem Sultan / Roksolana Хюррем Султан / Роксолана

Четвер, 6 грудня 2018 р.з 14:30 по 17:00
Emre Enstitüsü Kiev / Інститут Імені Юнуса Емре Київ
вул. Пушкінська 28, Kyiv, Ukraine

На заході в Інституті ім. Юнуса Емре в Києві, який підпорядковується посольству Республіки Туреччина в Україні, мова йтиме про вплив на турецьку історію, сімейне життя та життя у палаці, службу державі, а також вклад, який зробила Хюррем Султан (Роксолана).

Українська письменниця Віра Чугунова, яка нещодавно зустрілась з нащадницею османської династії, розповість незрівнянним літературним стилем про життя Хюррем Султан при палаці, а також про відносини з її чоловіком, османським султаном, Сулейманом ‘Пишним’. Як так сталося, що Хюррем Султан, обійшовши усіх жінок у палаці, стала улюбленицею Султана Сулеймана? Що саме допомогло Хюррем Султан стати настільки важливою жінкою в житті Султана Сулеймана? Які відносини були між жінками палацу? Українська письменниця, Віра Чугунова поділиться з учасниками думками щодо цього.

Проф., д-р. Ферхад Туранли, висловить свою точку зору щодо політичних, соціальних та історичних аспектів життя Хюррем Султан, а також її впливу на Османську політику в якості жінки палацу. З іншого боку, він розповість про благочинність, якою вона займалась для османського народу, а також про зовсім іншу постать Хюррем Султан, за межами існуючого популярного образу.

Захід відбувся у четвер, 6 грудня 2018 р. в конференц-залі Інституту ім. Юнуса Емре в Києві, за адресою Пушкінська 28/9.

Türk-Ukrain ortak tarihinin tanınmış simalarından Hürrem Sultan’ın (Roxelana) Türk tarihine etkileri, saray ve aile hayatı, devlete hizmetleri ve Osmanlı sosyal hayatına katkıları Türkiye Cumhuriyeti Kiev Büyükelçiliği’ne bağlı Yunus Emre Türk Kültür Merkezi’nde düzenlenecek olan panel programında ele alınacak.

Geçtiğimiz günlerde İstanbul’da Osmanlı hanedanının bir hanımefendisi ile görüşen Ukraynalı yazar Vira Çugunova, Hürrem Sultan’ın saray hayatını ve eşi Osmanlı Sultanı “Muhteşem” Süleyman ile ilişkisini eşsiz edebi üslubu ile anlatacak. Hürrem Sultan nasıl oldu da diğer saray kadınları arasından öne çıkarak Sultan Süleyman’ın gözdesi oldu? Onun hangi özellikleri Hürrem Sultan’ı, Sultan Süleyman için bu kadar değerli bir eş yaptı? Saray kadınlarının birbirleri ile ilişkisi nasıldı? Ukraynalı yazar Vira Çugunova bu sorulara dair fikirlerini katılımcılarla paylaşacak.

Prof. Dr. Ferhat Turanlı ise Hürrem Sultan’ın tarihi, politik ve sosyal yönlerini ele alacak. Prof. Dr. Turanlı bir saray kadını olarak Hürrem Sultan’ın Osmanlı politikalarını nasıl etkilediğini değerlendirecek. Diğer yandan Hürrem Sultan’ın gerçekleştirmiş olduğu hayır işleri ile Osmanlı toplumuna yönelik sosyal katkılarına da değinecek olan Prof. Dr. Turanlı, popüler imgenin ötesindeki gerçek Hürrem Sultan’ı anlatacak.

Etkinlik 6 Aralık Perşembe günü Pushkinska 28/9 adresindeki Kiev Yunus Emre Enstitüsü’nün konferans salonunda gerçekleşecek.

Науковий захід, організований Інститутуом імені Юнса Емре Посольтсва Туреччини в Україні, відбувся на високому рівні. За підсумком цієї конференції було наголошено продовжити дослдження українсько-кримськотатарско-турецьких відносин в контексті цівлзаційних вимірів, зокрема доброчинну діяльність Роксолани та її дочки Мігрімаг. Важливо те, що учасниками цього заходу були науковці з Львова, Харькова, Чернигова, Києва та інших міст України. Окрім цього, студенти турецьких груп НаУКМА обговорили з вищим керівництвом цього закладу питання про організацію для них стажувань у Туреччині. Висловлюю щиру вдячність директору Інституту доктору наук Ендеру Коркмазові за органзацію та запрошення мене взяти участь в цій конференції.

Андрей Козлович: Братья Стругацкие, «За миллиард лет до конца света» (отзыв на книгу)

Андрей Козлович: Братья Стругацкие, «За миллиард лет до конца света» (отзыв на книгу)

Николай Карпицкий: Сибиряки должны вспомнить!

Украина черпает собственные силы прежде всего не в языке, не в вере и даже не в армии, а в исторической памяти. Пусть даже у Сибири не будет особого языка, веры или армии, не это главное. Суть в том, что без исторической памяти Сибирь так и останется отсталой колонией и никогда не будет процветающей.

Поэтому сибиряки должны вспомнить:

— что в культурном и историческом смысле Сибирь всегда воспринималась как другая, отличная от России страна.

— Что Сибирь не является прародиной какого-то одного народа, и что она родина всех людей и целых народов, которые когда-либо переселились сюда. Поэтому никто, ни одна нация и ни один народ не имеет исключительных прав на Сибирь.

— Что Сибирь была независимой, пусть и короткое время. Что никогда добровольно не входила в Советскую империю и была оккупирована большевиками. Сами же сибиряки в гражданской войне поддерживали белое движение.

— Что в царский период в Сибири не было крепостного права. Впервые крепостное право ввели коммунисты, и даже после его отмены лишили освобожденных крепостных даже тех пенсий, которые имели прочие пенсионеры.

— Что новую Россию создавала не Москва, а все регионы вместе с сибирскими. И сибирские регионы вошли в Российскую Федерацию на федеративных принципах, согласно которым их демократически избранные главы регионов будут непосредственно принимать участие в управлении всей Россией через Совет Федерации. Поэтому всякая власть, которая отменяет право демократически избранных глав регионов участвовать в управлении всей Россией – оккупационная. Те же московские оппозиционеры, которые видят проблему восстановления федеративного устройства в том, чтобы перераспределить регионам чуть больше денег и полномочий на местах, не многим лучше оккупационных властей.

Владимир Ткаченко-Гильдебрандт: «Мое генеалогическое путешествие, или Корни не отбрасывают тени»

В Хорватском посольстве произошла презентация книги исследователя Владимира Ткаченко-Гильдебрандта.

Владимир Ткаченко-Гильдебрандт. «Мое генеалогическое путешествие, или Корни не отбрасывают тени» 

Корни не отбрасывают тени. Это очевидно. Вот почему у разветвлений родословного древа нет отражений…

В 1997 году главный редактор одного российского иллюстрированного журнала попросил автора написать очерк о своей родословной. Очерк был опубликован в 1998 году и со временем вылился в книгу, завершенную только теперь, поскольку в течение двадцати лет она постоянно правилась и дополнялась на основании вновь открывшихся фактов и документов. С одной стороны, автор избегал всяческих домыслов и так называемых «семейных преданий» (что, как выяснилось, не всегда правильно); с другой – открыл взаимопроникновение на протяжении столетий и пространств германского и славянского миров, что показано на примере родов Гиллебрандт фон Прандау, Гильдпрандт фон унд цу Оттенгаузен, фон Эйкштедт, Ржичанских, фон Гарнах и др.

Кроме того, в книге сообщаются совершенно новые для русскоязычного читателя сведения по представителям знаменитых немецких фамилий Меланхтон, Гёте, Линдгеймер, Виланд…Исследование строго документальное, подкрепленное копиями хранящихся у автора документов.

Издательство: «Алетейя» (2018)
ISBN: 978-5-906980-96-0

Ткаченко-Гильдебрандт В. Моё генеалогическое путешествие. 27-09-2018

Виталий Портников: России нужно перестроить себя, прежде чем интегрироватся с соседями

 Создание работоспособных интеграционных объединений на постсоветском пространстве под эгидой Москвы невозможно до тех пор, пока в самой России нет равенства между разными регионами. Об этом корреспонденту «Росбалта» заявил украинский политический аналитик Виталий Порников.

По его словам, никакого реального союза Украины с Россией быть не может, пока российское государство не преодолеет имперский комплекс. «Именно поэтому я уверен, что будущее Российской Федерации – это Российский Союз. Что нужно говорить не о Таможенном или Евразийском союзе, а о Российском союзе. Что только такой союз равноправных государственных образований может обеспечить снятие тех проблем, которые сейчас становятся губительными для самой российской государственности, в которой накапливаются национальные противоречия», — убежден эксперт.

«Сегодня существует серьезнейшее непонимание между самими гражданами России. Потому что для человека приехавшего в Москву из Махачкалы, Грозного или даже Казани – это его столица, в которой он совершенно естественно может вести себя так, как у себя дома. Потому что он и есть у себя дома – в столице России. А для москвича русского происхождения этот человек — гость, который должен считаться с представлениями москвича о доме и о традициях, которые в этом доме заведены. И тут есть серьезнейший диссонанс понимания. Потому что вне всякого сомнения столица дагестанца – это Махачкала, столица татарина – Казань, столица башкира – Уфа, столица для чеченца – Грозный, а Москва – это столица для тех, кто живет в центральной России и русских регионах страны. Это нормально и это естественно, но об этом никто не хочет сказать вслух, потому что для этого необходимо преобразовать российскую федерацию в союз государственных образований. Обеспечить равное представительство этих образований в органах власти этого союза», — полагает украинский эксперт.

Александр Волынский: Оставьте славянам их проблемы! (призыв к евреям Украины и России)

История евреев Восточной Европы подходит к своей финальной развязке.

Всем в Украине станет ясно, что никакой помощи от Запада они не дождутся, что сегодняшняя власть в Украине — это власть старых элит, только еще более трусливых, бездарных и лживых чем изгнанные. Обнаружив обман, народ Украины обратит свой справедливый гнев на тех кто его предал и тогда вновь окажется, что доля евреев, полу-евреев и прочих мишлингов среди руководства слишком высока. Последствия могут быть самыми печальными для тех евреев, кто упорно держится за свои квартиры, за свою работу, за своих друзей и надеется пережить очередную волну ненависти, как переживали их сотни лет. В этот раз может не пронести.

Еще более печальная судьба ждет евреев России. Те кто не согласятся с курсом ее Президента будут объявлены предателями.Те кто будут активно поддерживать, вполне могут пострадать при отрицательном сценарии, ибо уже неудачи Кремля будут списаны на евреев.

Оставьте славянам их проблемы, кто-бы из них ни победил, проигравший всегда выместит злобу на евреях.

У нас есть своя страна, своя армия и решимость защищать свой дом. Не верьте липовым антифашистам, которые под прикрытием лозунгов о заботе о еврейском населении несут Украине кровь и рабство, как несли его большевики в рядах которых было множество евреев, поверивших в лозунги о Мировой революции и интернационализме. Русские признают только один интернационализм — когда все становятся русскими. Но даже те евреи, которые проклянут свое еврейство и станут русскими по духу, всегда будут нести на себе вину предательства.

Евгений Ихлов: И помнит мир спасённый…

Вселенские Соборы 5-6 веков были посвящены разгрому александрийской (в союзе с константинопольской) теологии «Церквей Востока», антиохийской (левантийской) теологической традиции.

Александрийская традиция зиждилась на платоновской философии, а антиохийская – на аристотелевской.

Великая Схизма ХІ века отделила Католический Запад от Платоновского влияния, ставшего основополагающим и для Греческого православия, и для молодой арабо-исламской философии.

Однако потом Аристотель попал на Запад из арабских рук, в высочайшей трёхрелигиозной цивилизации Аль-Андалуса.

И Запад сразу получил целостное и прекрасно разработанное естествознание. Довольно скоро возникла концепция «двух истин», потом скопированная коммунистической наукой.

Ещё через полтысячелетия Реформация избавила протестантские университеты от зависимости от «аристотелевской схоластики», что открыло дорогу экспериментальной науке как таковой… Началась она с Фрэнсиса Бэкона. С Республики учёных (потом — Лондонское королевское общество). И после Бэкона и Ньютона стало ясно, что философы страдают муйней…

А в греко-православных и исламских цивилизациях сама по себе экспериментальная наука возникнуть не могла.

Но вот произошёл мини-раскол Третьего и Нового Римов. В результате из Вселенского греческого православия вышла единственная имперская церковь.

Таким образом, осталась только модель национальной поместной церкви, не являющейся частью государственного аппарата пропаганды.

Что же касается Московской митрополии, то оставшись последним продолжателем византийской («северовизантийской») имперской традиции, она, после украинской автокефалии, наконец то, вновь, как и 16 веке, стала национальной.

Это, как если бы отменили Беловежское соглашение (за что Госдума уже голосовала 16 марта 1996 года), и РФ переименовалось бы в СССР.

Но это всё равно было бы преимущественно русское государство, а не интернациональный союз.

Что окончательно хоронит византизм как идею…

Prometeizm

Prometeizm został zainicjowany przez Józefa Piłsudskiego. Jego celem było osłabienie Rosji carskiej oraz następcy Związku Radzieckiego, poprzez wspieranie narodowych ruchów niepodległościowych wśród głównych nie-rosyjskich narodów podbitych żyjących w granicach Rosji nastepnie Związku Radzieckiego.

W skład ruchu prometejskiego weszli przedstawiciele Azerbejdżanu, Kozaków Dońskich, Gruzji, Idel-Uralu, Ingrii, Karelii, Komi, Krymu, Kubania, Północnego Kaukazu, Turkiestanu i Ukrainy.

Rolę ekspozytur ruchu prometejskiego odgrywały także działające w murach Instytutu Wschodniego Towarzystwa Przyjaźni: Polsko-Chińskie, Polsko-Japońskie , Polsko-Tureckie, Polsko-Węgierskie , Polsko-Rumuńskie , Polsko-Irańskie i Stowarzyszenie Polsko-Jugosłowiańskie wraz z Ligą Stowarzyszeń polsko-jugosłowiańskich.

Jedną z instytucji, które wspierały ten ruch i powstały w jego ramach i na jego potrzeby był między innymi: Instytut Wschodni w Warszawie. Ruch prometejski współpracował także z Instytutem Naukowo-Badawczym Europy Wschodniej w Wilnie, tu jednak współpraca ograniczała się do kształcenia oficerów Oddziału II w zamian za wsparcie finansowe Instytutu .

Евгений Аржанов: 125 лет Борису Пастернаку

Празднование присуждение Нобелевской премии (23 октября 1958, фото от 28 октября) За столом К.И.Чуковский, крайняя слева Лидия Корнеевна Чуковская, правее Елена Цезаревна Чуковская, крайняя справа — Зинаида Николаевна Пастернак.

23 октября 1958 г. Пастернаку присуждается Нобилевская премия за роман «Доктор Живаго» — запрещенный в СССР и нелегально вышедший на Западе. Последующее вынуждает его отказаться от награды, а стресс переходит в рак...Сегодня, в 125-летие важно не забыть (и не заболтать) суть истории с «Живаго» — как уже наш «моральный рак», что не исцелён и дает рецидивы! Потому и сегодня звучит: «НЕ ЧИТАЛ (нЕчто), НО (уверен, верю, согласен с теми-то на 100% и т.п.)», и клише: «лжец», «с грязью под ногтями», «графоман, ибо мне не понятно» , «калоЕд» и т.д. (часто весь список любимых кем-то писателей

Салман Север: Феникс западного окна

Другой крутящий момент, о котором пока ещё не вошло в правила общественного вкуса заявлять вслух, — эксцентрика мiрового православия.

То, что сейчас происходит по линии натяжения «Стамбул-Киев», этот революционизирующий сдвиг, имеет свои утончающие уточнения.

Уранополитея ли, симфония ли светской и церковной властей — какой бы ни была поместная прошивка, одно мы видим. — Резко вырастает удельный вес НАТО-церквей.

Магистральное православие становится всё более оксидентальным, всё менее евразийским. Азиатский импульс гаснет, линия смещается туда, откуда взойдёт Солнце Судного дня — к Фениксу Запада.

Целый ряд крутящих вещей уходит к новым океанам демонтажа и пересборки — в чистый атлантизм. Нашим зрением фиксируется возмужание Атлантического Ислама. Нашим же зрением может быть поймана вспышка сверхновой евро-атлантического православия.

Это своё пространство, своё натяжение, и поезд запускаемых процессов пройдёт сквозь только подозреваемые терминалы. Ослепительно интересно следить за тем, как всё сжимается и концентрируется под когтями Феникса Запада (Анка аль-Магриб).

Константинопольская, Болгарская, Румынская, Польская, Чехословацкая Американская, Элладская, Албанская церкви утверждены в странах НАТО.

Румынская православная церковь оспаривает и поглотит молдавских верующих. Новосозидаемая Украинская церковь и Грузинская, если всё пойдёт по плану, сместят смыслы Большого Кавказа и сакральной Руси западнее и западнее.

Сербов будут дробить, добивать и откалывать от них Македонскую православную церковь (посмотрим, что ждёт черногорское православие).

Нынешние решения Вселенского патриархата по событиям XVII века — серьёзный кредит, который выписан контурам Интермариума, вообще Восточной Европе. Запастись терпением — и стать свидетелями того, как осмелеет Белорусская автокефальная православная церковь, как по-новому себя будут чувствовать православные в Польше и Прибалтике.

Иерусалим вписан в нужный вектор. Кипр ждёт объединение и непременный дрейф глубже в Атлантику. Интересное может случиться с Сирией, и, если Феникс Запада разорвёт сбежавшихся туда медведей, Антиохийская православная церковь будет включена в Средиземноморский проект добрососедства и усмирения.

Маргинализация РПЦ МП — мы взглянем на то, как себя будет ощущать и ставить то, что ранее называлось Русской православной церковью за рубежом. Мы будем смотреть на то, как когти погружаются всё глубже в русскую альтернативу: в истинно-православие и автономные церкви, какие будут их телодвижения.

Третий Рим сыпется. Четвёртый спит в яйце. Феникс его гнезда одноглав да вогнезорок.

Рамазан Алпаут: Казань против Москвы

 13 октября 2018 года Союз татарской молодежи «Азатлык» провел митинг памяти защитников Казани, павших при взятии города войсками Ивана Грозного в 1552 году. В акции приняло участие около 250 человек. Митинг согласован властями и прошел на татарском языке. Радио Азатлык вел прямую трансляцию с акции.

​Среди собравшихся распространили резолюцию мероприятия, которая также написана на татарском языке. В документе перечислены девять требований участников митинга к властям. В основном они касались положения госязыка, вопроса государственности, а также отношения к власти на всех уровнях. В частности, они призвали вернуть Конституцию Татарстана, принятую в 1992 году.

Митингующие также выразили недоверие депутатам Госдумы России от Татарстана по причине голосования ими за принятие закона, отменяющего обязательность изучения госязыка Республики Татарстан. — Они должны сложить с себя депутатские мандаты, а затем необходимо провести новые выборы, — отмечено в резолюции. Собравшиеся отдельным пунктом выдвинули требование о возвращении обязательности преподавания госязыка Татарстана и к президенту России Владимиру Путину.

От татарстанских властей участники акции потребовали официально признать 15 октября Днем памяти и проводить в этот день соответствующие мероприятия.

Анна Клокун: Націоналісти за Інтермаріум

13 жовтня 2018 р. у Києві відбулась ІІІ міжнародна конференція проекту Інтермаріум за участю представників Національного Корпусу. На заході були присутні делегати з Хорватії, України, Польщі, Литви та інших країн. Були обговорені багато питань реальної перспективи взаємної інтеграції як на рівні держав, так і на рівні окремих проектів в економічній, безпековій, культурній та інших сферах.

Першим виступив у рамках безпекової секції з доповіддю бригадний генерал Хорватських Збройних сил, реформатор армії Хорватії та один із командирів операції «Буря» – Бруно Зоріца, що розповів про стан справ хорватсько-української оборонної співпраці, поділився досвідом щодо покращення обороноздатності держави та відкрив горизонт перспектив, який розкриває інтеграція адріатично-балто-чорноморського військових потужностей.

Наступними спікером став начальник Військової школи командирів ім. полковника Євгена Коновальця Кирило Беркаль (друг «Кірт»), котрий розкрив принципи ефективної модернізації військової освіти на прикладі очолюваної ним Військової школи.

Перспективи підготовки військового резерву в молодіжних мілітарних організаціях та переосмислення важливості подібних утворень у рамках оборонного комплексу сучасної держави розкрив професор університету ім. Марії Склодовської-Кюрі, віце-президент Асоціації «Академічний Легіон» Даміан Дуда.

Далі слово взяв доктор гуманітарних наук Єжи Таргальський з Центру Східноєвропейських студій Варшавського університету, який розставив наголоси щодо розбудови системи регіональної безпеки в Східній Європі та виняткової важливості підвищення обороноздатності Польщі, Румунії та України, як держав, безпека яких є під прямою загрозою через військову агресію Російської Федерації.

Наступний доповідач, Даріуш Матерняк, докторант центру досліджень «Польща-Україна», у своєму виступі посилається на власну книгу «LITPOLUKRBRIG: United for Peace». Автор зробив екскурс в історію військової співпраці Литви, Польщі та України, продемонструвавши успішні кампанії, стратегічні переваги такого союзу та важливість об’єднання зусиль трьох держав у цій сфері, початок яким поклала зведена бригада LITPOLUKRBRIG.

Зрештою, в секції регіональної безпеки пролунала доповідь аспіранта кафедри українознавства в Ягелонському університеті Міхала Марека. Доповідь не лише констатувала успіхи в модернізації озброєнь з боку України та Польщі, але й була звернена у майбутнє: якою може бути подальша співпраця в оборонній промисловості. Загалом, успіхи у виробництві, що відбулися в останні роки, зміцнили обороноздатність і становлять гарантію безпеки та ненападу з боку агресора.

Секцію цивільного співробітництва відкрив кандидат історичних наук Олександр Алфьоров доповіддю, присвяченою політиці пам’яті в країнах Балто-Чорноморського регіону. Культурний простір і ціннісні орієнтації забезпечують цілісність наших держав не менш як зброя, адже це непорушний невидимий щит цивілізаційного вибору націй країн адріатично-балто-чорноморського союзу.

Продовжуючи тему історичної пам’яті, наступний спікер – представник організації «LDK palikuonys» Кестутіс Маркевічус – розповів про практичні втілення проекту, націленого на політику пам’яті – литовсько-українське співробітництво у рамках проекту «Пам’ять Нації». Нещодавно литовські волонтери подарували понад 2000 дубів для висадки на острові Хортиця, що символізувало дружбу з українським народом і глибоке коріння міжнаціональної взаємодії в історії.

Безперечно, неможливо говорити про будь-який союз держав без розбудови економічного фундаменту такого співробітництва. Саме тому директор Інституту ім. Романа Рибарського Маріуш Патей виступив із доповіддю, присвяченою фінансовій інфраструктурі Міжмор’я, в якій згадав історичні прецеденти успішних економічних кампаній між країнами адріатично-балто-чорноморського регіону. Під час виступу доповідач також розглянув багато існуючих проектів та ініціатив щодо економічного співробітництва в осяжному майбутньому. Винятково цікавими виявилися ідеї щодо розбудови Банку Міжмор’я, Фонду Міжмор’я та Фонду Солідарності, націлених на фінансування перспективних стартапів.

Завершуючи секцію цивільного співробітництва, виступили представники від ГО «Юнацький Корпус», Дмитро Дорошенко і Дмитро Майоров, презентувавши напрацювання зі спортивно-патріотичного виховання дітей у таборі «Азовець» і міжнародному таборі «Нащадки вільних». Позаяк, належне виховання підростаючого покоління було й лишається чільним пріоритетом для сталого розвитку держави.

Насамкінець варто віддати належне модератору – Олені Семеняці – яка вміло підсумовувала виступи доповідачів, вступала в цікаві дискусії та, що головне, концептуально оформила та організувала цей захід.

Третя конференція Intermarium Support Group засвідчила зрілу фазу розвитку ініціативи лідера Партія «Національний Корпус» Андрія Білецького. Цього року делегати хорватських, польських, українських, литовських громадських і державних програм виступили з конкретними проектами регіональної співпраці в оборонній, економічній та культурній сферах.

Представники союзних партій Арсеній Білодуб (ПРАВИЙ СЕКТОР) та Руслан Андрійко (ВО «Свобода»), як підписанти Національного Маніфесту, одним із пунктів якого є розбудова геополітичного союзу «Інтермаріум», також завітали на захід.

Адже проект Міжмор’я має не тільки національне значення як оборонний союз і стратегія інноваційного прориву для України, цікавість до якої об’єднує широкі українські громадсько-політичні кола (чому лише громадські — окрема тема для розмови, до якої ми ще повернемось). Адріатично-Балто-Чорноморський Інтермаріум обіцяє відновлення системи безпеки для Європи й Заходу в цілому як той острів нереалізовних політичних можливостей, які відповідають вимогам нашого історичного часу. Саме тому виступи спікерів уважно слухали не тільки українці, а й гості зі Штатів, Норвегії, Німеччини, Італії, Франції, Шотландії та інших країн західного світу, які з надією спостерігають за новим світанком на Сході Європи.

Очікуйте на детальніші конференційні звіти та матеріали!

Серце Європи б’ється на Сході!

Інтермаріум — реальна геополітична альтернатива Євросоюзу для держав Балто-Чорноморського регіону, що передбачає незалежність від зовнішніх впливів, посилення держав-учасниць та дієве протистояння нестихаючій російській агресії.

Кирило Латишев: Майбутнє — за Інтермаріумом

Сьогодні в Києві партією Партія «Національний Корпус» була проведена конференція, присвячена розбудові Інтермаріуму – майбутньому адріато-балто-чорноморському союзу держав Східної Європи. Такий захід проводиться вже втретє: все почалось в 2016 році з ініціативи лідера Азовського руху Андрій Білецький.

Чому розбудова Міжмор’я життєво важлива для України і всієї західної цивілізації? Сьогодні ми перебуваємо між Сциллою та Харибдою: на схід від нас по євразійському степу повзає труп совєцької недоімперії і, б’ючись в передсмертних конвульсіях, ще пожирає тисячами людські життя. На захід від нас – стара Європа, ще ніби жива, але повільно вмирає, отруєна ідеями фемінізму, толерантності, сучасної демократії, неомарксизму. Саме тому тягар білої людини – зараз на плечах Східної Європи. Те, що мертве, треба добити, а що ще живе – мусимо врятувати.

В Україні ідею розбудови Інтермаріуму послідовно відстоюють та реалізують саме націоналісти. І це не дивно – в усі часи прихильність правим ідеям була ознакою політичної адекватності.

До речі, ідея необхідності створення Міжмор’я закладена глибоко в основах саме українського націоналізму: декалог Українського націоналіста починається такими словами: «Я дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя».

Так заповідали наші батьки-засновки.

На грані двох світів. Творити нове життя. Творити наш світ.