«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Чому розбудова Міжмор’я життєво важлива для України і всієї західної цивілізації? Сьогодні ми перебуваємо між Сциллою та Харибдою: на схід від нас по євразійському степу повзає труп совєцької недоімперії і, б’ючись в передсмертних конвульсіях, ще пожирає тисячами людські життя. На захід від нас – стара Європа, ще ніби жива, але повільно вмирає, отруєна ідеями фемінізму, толерантності, сучасної демократії, неомарксизму. Саме тому тягар білої людини – зараз на плечах Східної Європи. Те, що мертве, треба добити, а що ще живе – мусимо врятувати.
В Україні ідею розбудови Інтермаріуму послідовно відстоюють та реалізують саме націоналісти. І це не дивно – в усі часи прихильність правим ідеям була ознакою політичної адекватності.
До речі, ідея необхідності створення Міжмор’я закладена глибоко в основах саме українського націоналізму: декалог Українського націоналіста починається такими словами: «Я дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя».
Так заповідали наші батьки-засновки.
На грані двох світів. Творити нове життя. Творити наш світ.
Комментариев нет:
Отправить комментарий