«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»Prometeizm został zainicjowany przez Józefa Piłsudskiego. Jego celem było osłabienie Rosji carskiej oraz następcy Związku Radzieckiego, poprzez wspieranie narodowych ruchów niepodległościowych wśród głównych nie-rosyjskich narodów podbitych żyjących w granicach Rosji nastepnie Związku Radzieckiego.
W skład ruchu prometejskiego weszli przedstawiciele Azerbejdżanu, Kozaków Dońskich, Gruzji, Idel-Uralu, Ingrii, Karelii, Komi, Krymu, Kubania, Północnego Kaukazu, Turkiestanu i Ukrainy.
Rolę ekspozytur ruchu prometejskiego odgrywały także działające w murach Instytutu Wschodniego Towarzystwa Przyjaźni: Polsko-Chińskie, Polsko-Japońskie , Polsko-Tureckie, Polsko-Węgierskie , Polsko-Rumuńskie , Polsko-Irańskie i Stowarzyszenie Polsko-Jugosłowiańskie wraz z Ligą Stowarzyszeń polsko-jugosłowiańskich.
Jedną z instytucji, które wspierały ten ruch i powstały w jego ramach i na jego potrzeby był między innymi: Instytut Wschodni w Warszawie. Ruch prometejski współpracował także z Instytutem Naukowo-Badawczym Europy Wschodniej w Wilnie, tu jednak współpraca ograniczała się do kształcenia oficerów Oddziału II w zamian za wsparcie finansowe Instytutu .
Комментариев нет:
Отправить комментарий