Ось одна з її поезій:
Дух солодких суниць — ними марю постійно —
І скоринка гарячого хліба крихка,
Погляд мами — ласкавий, привітний, спокійний —
Все це входить у вартість одного квитка.
Доторкнути рукою троянди тендітні,
Щоб в долонях лишилася свіжість м´яка…
Гуркіт щедрої зливи і райдуги літні —
Все це входить у вартість одного квитка.
Ще — обійми сестри, без якої нестерпно
І з якою дітьми не минали кутка,
І рогалики з маком в медовому серпні —
Все це входить у вартість одного квитка.
Найцінніші пейзажі білявої хати,
Зустріч з садом, де вишня достигла п´янка,
Крок в дитинство — свою першу ляльку обняти —
Все це входить у вартість одного квитка…
((с)Вікторія Бричкова-АбуКадум)
Вікторія Абу-Кадум (в дівоцтві — Бричкова) народилася у 1982 році у Чернівцях, в сім’ї студентів-медиків, які з часом переїхали в Івано-Франківську область, селище Кути. Здобувати вищу освіту Вікторія вирішила у Чернівецькому національному університеті, обравши спеціальність хіміка-еколога. Там зустріла свого майбутнього чоловіка, який навчався в Буковинській державній медичній академії. Так, в 2002 році, коли він закінчив навчання молоде подружжя виїхало до Йорданії і вже майже 20 років мешкає в її столиці м.Амман.
У далекій і незнайомій країні з відмінними від України звичаями та кліматом, саме поезія та любов до України допомогли Вікторії адаптуватися і не лише не втратити зв'язок з рідним краєм, а завдяки своїй поезії пробудити любов до нього в сотень і тисяч українців , яких доля розкидала по світу. Очевидно, нині Вікторія є однією з найвідоміших сучасних українських поетес за кордоном, і точно - добре знаною спільноті фейсбука.
Більша частина поезій Вікторії - патріотичні, присвячені саме Україні, українцям, а в останні роки - і захисникам Батьківщини. Тож кожне її слово знаходить відгук у серцях таких же українок і українців з різних країн, об'єднаних любов'ю до України. Особливо такі рядки про полеглих захисників України, що пронизують щемом, як вірш про морпіха Едуарда Федорова, який помер 2 липня 2018 року від кульового поранення, отриманого на війні... 17 вересня 2018р., у нього народилася доця, яка свого тата знатиме лише на світлинах.
Запекло мені щось у оці,
Це сприймаю чомусь чутливо...
В нього нині родилась доця,
Він сьогодні би був щасливим...
Наче сонечко він би жеврів,
І шляхами б летів земними,
Згорток в жінки би взяв рожевий
І додому вертався б з ними...
Ну а там для дружини квіти
І щоночі плачі малечі...
Мають з татом зростати діти
І проситись йому на плечі...
Має тато вести в садочок,
Потім в школу, потім до шлюбу...
У скількох вже синів і дочок
Татусів вкрали війни любих...
Ну а скільки з-за воєн клятих
Так і виростуть сиротливо...
Доця є... А немає тата,
Він сьогодні би був щасливим...
((с)Вікторія Бричкова-АбуКадум)
Поряд з тим Вікторія Абу-Кадум відома і своєю громадською діяльністю, співпрацею з українськими дипустановами в Йорданіі. Вона бере участь у багатьох культурно-мистецьких заходах, які влаштовує посольство, більш того — вона є однією з ініціаторів створення центру для культурного розвитку української громади. Звідси і взяв свій початок Український культурний центр «Українська Хата в Йорданії». Для налагодження взаємного пізнання та комунікації між нашими країнами в цій установі організовано навчальні мовні курси (українська, арабська, англійська мови), для культурного всебічного розвитку українських дітей створено багато гуртків дозвілля і творчості, серед яких — співи, танці, образотворче мистецтво, театральний гурток, рукоділля, навчання гри на гітарі та скрипці, секції боксу та аеробіки, гурток інформатики та кулінарні курси.
Спочатку Вікторію було запрошено для художнього оформлення приміщення Хати, а потім вона як поетеса почала брати активну участь у всіх культурних заходах центру. В результаті активної співпраці з координатором УКЦ, а за сумісництвом талановитим композитором і співачкою Ольгою Завидняк народилося декілька пісень для дитячого колективу «ЮА Кідс». Практично до кожного свята та визначної дати Вікторія з однодумцями організовує тематичні вечори з дитячими виступами, з пісенними та поетичними номерами, хореографічними замальовками, а завершує кожен захід солодкий стіл з українськими національними смаколиками.
Нам життя розставляє свої рубежі —
Свої правила вводить незмушено, легко...
Так буває — що поруч безмежно чужі,
А найближчі чомусь неймовірно далеко...
І сувої доріг, цілі стоси годин,
І клубочки стежин, нерозділені навпіл...
Так буває — неблизько той рідний, один,
Хоча три сантиметри між нами на мапі...
Коротають цю відстань хвилини розмов,
І злиття рідних душ між рясними світами...
Так буває — й далеке ось поруч немов,
І від того в пітьмі між чужими світає...
((с)Вікторія Бричкова-АбуКадум)
Комментариев нет:
Отправить комментарий