INTELLIGENTIA SUPERIOR, VERITAS AETERNA: Розуміння вище, істина вічна

Пошук на сайті / Site search

14.03.2016

Хосе Аргуэльес: Шаманизм американских тюрков (индейцев)

По своей натуре американский тюрк (индеец) – это мистик, наделённый образным, абстрактным мышлением, который видит в разных явлениях природы глубокий смысл или какой-либо знак, иначе символ. Его абстрактное мышление и способность представлять в малом великое, а в великом многообразное, дают ему возможность видеть в окружающей природе, в лесах, полях, реках бесчисленное количество невероятных и волшебных явлений, а также недоступных для глаза существ, среди которых могут быть добрые и злые духи.

Здесь, на территории Северной Америки, ходят интересные легенды о неких племенах, что живут где-то в озерных глубинах, и хотя этих племён никто не видел в дневное время суток, утверждают, что этот загадочный народ выходит ночью из своих покрытых плотным мраком пещер, и приводит в ужас поздних прохожих и путников.

Колоритные мифы связаны с непрерывной миграцией племён, и эти мифы – о появлении у них загадочных талисманов и реликвий. Такие племена, как делавары и алконгины, убеждены в том, что и сейчас они путешествуют от легендарного, мифического места своей прародины, что находится на северо-западе Северной Америки, к юго-востоку Южной Америки. Среди племени кайове бытует убеждение о том, что их народ появился на этом свете благодаря массивному стволу большого священного дерева, они же, путешествуя на юг от реки Уэллоустон, раздобыли где-то на своём пути необыкновенный фетиш, представляющий собой куклу – Тай-ме. Что касается племени оседж, то, по их легендам, дошедшим сквозь столетия до наших дней, оказывается, что они имеют происхождение от пришельцев, которые прибыли со звёзд и осели у берегов Миссисипи.

13.03.2016

Александр Белокобыльский: Апокалипсис придет из соцсетей?

Социальные сети представляют собой – наряду с представительскими сайтами, блогами, форумами и т.д. – один из видов виртуальной реальности. Нужно различать материальный субстрат социальных сетей – информационные платформы и социальные графы (пользовательские профили) и собственно пространство социальных коммуникаций. Это пространство можно справедливо определить не только как регион виртуального информационного пространства, но и в качестве нового региона социальной реальности.

Последний аспект функционирования СС на сегодняшний день недооценивается. В связи с этим СС рассматриваются как инструмент совершенствования тактики тех или иных существующих социальных практик (жизненных практик или языковых игр), в то время как в них следует различать зарождающиеся элементы совершенно новых способов реализации социального бытия.

Дальнейшему рассуждению следовало бы предпослать расшифровку содержания понятия «социальная реальность», что и слишком затянуло бы дело, и оказалось бы малоэффективным: специалист и так представляет о чем идет речь (в частности, используются наработки феноменологической школы А. Шютца, Т. Лукмана, П. Бергера), человек без профессиональной подготовки все равно не получит ответов на все вопросы. Поэтому воспользуемся платоновским способом пояснения мысли, обратимся к наглядному образу. Сравним два изображения озера Комо: современную фотографию и гениальный пейзаж кисти И. Левитана. Изображен один и тот же (практически) ландшафт, однако социальная инфраструктура современного побережья имеет плотность, в десятки раз превышающую инфраструктуру конца XIX века. Речь идет о большем количестве мест постоянного и временного проживания, потенциальных рабочих мест, усложнившемся транспортном сообщении, более развитой системе лечебных и развлекательных заведений и т.д. Формы социальной жизнедеятельности, используя старые и новые «материальные» пространства, полностью изменились – идет ли речь о старых дворцах и городах или о новострое.


12.03.2016

Патриарх Варфоломей: Церковь Константинополя материнская для Украины

В рамках официального визита в Турцию президент Украины Петро Порошенко встретился с архиепископом Константинополя, вселенским патриархом Варфоломеем I. Об этом сообщает пресс-служба главы государства.

Встреча состоялась в Тронном зале Вселенского патриархата в Стамбуле. Президента сопровождала его дружина (супруга) Марина.

Петро Порошенко сообщил, что на встрече они с патриархом говорили «о Единой поместной православной церкви, к которой стремится и которую ждет украинский народ«.

Президент выразил благодарность патриарху Варфоломею за диалог о будущем Украины и за «огромную помощь, которую украинский народ получает от патриарха – постоянную заботу, постоянную молитву об Украине, о ее процветании, о мире на украинской земле, за постоянную помощь, которую Мать-Церковь предоставляет Украине«.

В свою очередь, на брифинге для журналистов по итогам встречи патриарх подчеркнул важность визита Петра Порошенко для взаимных отношений, выразил ему удовлетворение и благодарность, а также поддержку в установлении мира в Украине.

«Вы знаете, что церковь Константинополя является материнской Церковью украинской нации. Мы чувствуем духовную связь Константинопольской церкви и Украины», – сказал Варфоломей I.

Ранее  ПетроПорошенко неоднократно заявлял, что выступает за создание в Украине единой поместной церкви, и по его мнению, она поможет единению страны.

Вселенский Патриарх является формальным главой всех православных церквей мира, «старшим среди равных».

11.03.2016

Щойно вийшла з друку нова книга директора Аналітичного Центру «Есхатон» Олега Гуцуляка!

О.Б. Гуцуляк. Філософія української сутності: соціокультурні смисли алхімії національного буття. — К. : АртЕкономі, 2016. — 256 с. — ISBN 978-617-7289-20-2- На украинском языке.

У своїй новій монографії автор пропонує розглянути теми міфополітики, філософії культури та соціальної етнології з позицій україноцентризму, порівняльно-історичного методу та образно-чуттєвого потенціалу. Для науковців, викладачів вишів, студентів, учителів, фахівців гуманітарної сфери, а також тих, хто цікавиться проблемами минулого, сучасного та майбутнього України.

Замовити можна у видавництві!

http://www.knygar.com.ua/site-products-do_druku-gutsuliak/

Зміст

Epistema denudata: апологія пілігримства

МЕТАФІЗИЧНА УКРАЇНА
Україна Середземноморська (Ucraina Mediterranean, Ουκρανία Μεσογείου)
Автономна Нація як Велика Пригода та її Радикальний Ворог
Україна: культура вини і культура сорому
Українська писанка як феномен сили
Україна священних могил і Золоте царство богів та героїв
Історіософія кенозису Русі: від Малоросії до України
Українці в небезпеці стати жертвами помсти творчого дару
Київська спокуса московського євразійства
Малорос як тип втікача від свободи
Україна як проблема мобілізації принципів національної культури
Українська ідея в контексті Книг національного буття
Метафізична Україна у ментальному хронотопі
Діалектика інтровертного та екстравертного начал буття українського етносу
Український солярний космізм
«Аркан»: гуцульський танець ініціації
Україна наша езотерична:
на шляху шевченківського ініціанта у «Воїна Буття»

НАРАТИВНА УКРАЇНА
Іван Франко – таки Каменяр: модернізм – неомодернізм – сучасність
Пророк у поемі «Мойсей» Івана Франка
Чому вірші? Щодо поетичності української нації
Лицарі святого Бьолля, або «Мандрований град» в сучасному українському літературному процесі
Арійська зоря Ярослава Ороса

СОНЯЧНА «ТІНЬ» ЄВРОПИ
Гламур і «туга за жахом»
Варвар як «Тінь» європейської людини
Гуманітарні праві та нова культурна революція
Горить листя… Ніцше та шлях Воїнів Буття

МОЖЛИВІСТЬ ПРИНЦИПУ
Звернення до монархістів України
Необонапартизм – нова відповідь на геополітичні виклики глобалізації
Ми – моральна більшість!

ПРО АВТОРА
Марта Войцехівська-Павлишин. На шляху традиції духу і науки
Євген Баран. Вихід із тіні патосу

ВИБРАНІ ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА

Вийшла з друку нова книга директора Аналітичного Центру «Есхатон» Олега Гуцуляка!


О.Б. Гуцуляк. Філософія української сутності: соціокультурні смисли алхімії національного буття. — К. : АртЕкономі, 2016. — 256 с. — ISBN 978-617-7289-20-2- На украинском языке.

У своїй новій монографії автор пропонує розглянути теми міфополітики, філософії культури та соціальної етнології з позицій україноцентризму, порівняльно-історичного методу та образно-чуттєвого потенціалу. Для науковців, викладачів вишів, студентів, учителів, фахівців гуманітарної сфери, а також тих, хто цікавиться проблемами минулого, сучасного та майбутнього України.

Замовити можна у видавництві!

http://www.knygar.com.ua/site-products-do_druku-gutsuliak/

Зміст

Epistema denudata: апологія пілігримства

МЕТАФІЗИЧНА УКРАЇНА
Україна Середземноморська (Ucraina Mediterranean, Ουκρανία Μεσογείου)
Автономна Нація як Велика Пригода та її Радикальний Ворог
Україна: культура вини і культура сорому
Українська писанка як феномен сили
Україна священних могил і Золоте царство богів та героїв
Історіософія кенозису Русі: від Малоросії до України
Українці в небезпеці стати жертвами помсти творчого дару
Київська спокуса московського євразійства
Малорос як тип втікача від свободи
Україна як проблема мобілізації принципів національної культури
Українська ідея в контексті Книг національного буття
Метафізична Україна у ментальному хронотопі
Діалектика інтровертного та екстравертного начал буття українського етносу
Український солярний космізм
«Аркан»: гуцульський танець ініціації
Україна наша езотерична:
на шляху шевченківського ініціанта у «Воїна Буття»

НАРАТИВНА УКРАЇНА
Іван Франко – таки Каменяр: модернізм – неомодернізм – сучасність
Пророк у поемі «Мойсей» Івана Франка
Чому вірші? Щодо поетичності української нації
Лицарі святого Бьолля, або «Мандрований град» в сучасному українському літературному процесі
Арійська зоря Ярослава Ороса

СОНЯЧНА «ТІНЬ» ЄВРОПИ
Гламур і «туга за жахом»
Варвар як «Тінь» європейської людини
Гуманітарні праві та нова культурна революція
Горить листя… Ніцше та шлях Воїнів Буття

МОЖЛИВІСТЬ ПРИНЦИПУ
Звернення до монархістів України
Необонапартизм – нова відповідь на геополітичні виклики глобалізації
Ми – моральна більшість!

ПРО АВТОРА
Марта Войцехівська-Павлишин. На шляху традиції духу і науки
Євген Баран. Вихід із тіні патосу

ВИБРАНІ ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА

Кирилл Серебренитский: Букеевская Орда: Хан-Сарай на Ханской речке

Из программного цикла публикаций по ориентологии наполеоновской эпохи (Средняя Азия).

** Осенью 1801 года из-за реки Урал (которую казаки по-прежнему упорно именовали — Яик, а казахи – Джайек) в пределы Астраханской губернии, хлынул поток мигрантов из Казахстана, из Младшего Жуза. Их привёл султан Букей, сын Нур-Али-хана, из дома Чингиз-хана.
В то время султану было уже около шестидесяти лет. В 1790х, казалось, один шаг отделял султана Букея от власти над Младшим Жузом. Два его брата, Ерали-хан, затем Ишим-хан (или Есим-хан, убитый в 1797 году) побывали на троне Младшего Жуза; ещё один брат, султан Каратай, с 1800 года яростно добивался Ханского трона.
В 1797 году, после гибели Ишим-хана, было создано, под патронажем генерал-губернатора Оренбурга, — правительство Младшего Жуза, — Ханский совет; его возглавил султан Букей, и некоторое время он считался самым вероятным кандидатом на престол.
Но по воле российских властей, был поднят на кошме новый Хан — Айчувак (Айшуак), сын Абул-Хайр-хана, тогда уже — семидесятилетний старик. Это был родной дядя Букея.

… Император Павел подписал указ от 11 марта 1801 года: султана Букея «… принимаю к себе охотно, позволяю кочевать там, где пожелает…».
Пришла целая кочевая страна: около 23 000 душ, 5 000 кибиток. Прежде всего это были племена из союзов Байулы и Алимулы. Но были и роды из союза Жеты-ру.
Тихо, бесшумно на восточном краю Европы появилось новое вассальное государство: Внутренняя Киргизская Орда (или — по имени основателя, — Букеевская Орда, Бокей-Орда). Только в гигантской России могло быть такое: целая страна, — обширная, и, в параметрах Великой Степи, относительно многолюдная; со своим правительством, с войсками, с потомком Чингиз-хана на троне – была создана в пределах одной из окраинных губерний.

И это экзотическое событие прошло почти незамеченным – в Петербурге, в Москве, в сферах, проникновенно отслеживающих акты российской Большой Истории.

На северо-западе во владения Букеевской Орды вошла Ак-Сарайская степь. Здесь западная граница Внутренней орды непосредственно примкнула к землях Берекетского острова — территории ногайцев-карагашей.

09.03.2016

9 березня — День народження Тараса Шевченка

І лишив ти нам, Кобзаре, слово за зброю, і лишив ти нам свій незламний дух, і надихаєш у боротьбі за незалежність України з московитською ордою. І таки переможемо ми, бо на інше не маємо права!

Слава нації! Смерть ворогам!

«Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися… а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом».

08.03.2016

Олег Гуцуляк: Ложность концепции «Москва — Третий Рим»

Представление о Русском (Московском) Царе как единственном истинном «Царе земном» базируется на весьма шатких основаниях.

Авторство концепции «Третий Рим» отнюдь не принадлежит русским: «… самоназвание «Третий Рим» придумали братья-болгары, которые так называли Тырново, столицу своего Второго царства (1185-1396). Не потому, что болгары пытались закосить под новую Византию – а наоборот, они от неё избавились, разбив в боях сперва императорские войска, потом латинян из IV крестового похода, и этим «Третьим Римом» они хотели сказать ровно то, что никакой Византии они знать не знают, а знают одно Тырново. И было это в те годы, когда Византия ещё кое-как существовала. А уж спустя два-три столетия, когда турки стёрли с карт Европы и её, и царство тех же болгар, совершенно точно никто ни на Западе, ни на Востоке не задавался вопросом «кто ж у нас наследник этой давно сгинувшей империи?..» [1].

3 февраля 1451 султаном Османской империи снова стал Мехмед ΙΙ Фатих (1432-1481), завоевавший Константинополь 29 мая 1453 г., а затем завоевал Лемнос, Коринф, Патру, Трапезунд, Морею (Спарту), Афины, генуэзские колонии в Крыму, Сербию, Герцеговину и Албанию. Будучи одним из образованнейших людей своего времени, султан, собственно, и заявил: Первый Рим был языческий, Второй Рим – христианский, а Третий Рим – мусульманский. Мехмед ΙΙ провозгласил себя «Кайсер-и-Рум» – римским цезарем и претендовал (через мать-гречанку) на родство с византийской династией Комнинов. Затем Мехмед ІІ имел намерение завоевать сам Рим. Летом 1480 г. османы осадили и взяли крепость Отранто в Неаполитанском королевстве и Османский флот начал совершать грабительские рейды на соседние города – Лечче, Таранто, Бриндизи и Вьесте. В Риме началась паника. Папа Сикст IV продумал планы эвакуации города и призвал европейские страны организовать крестовый поход против турок, который активно поддержала лишь Венгрия, приславшая около 1600 воинов для борьбы с турками, и Неаполь, собравший организованное ополчение. Османы оставили Отранто в 1481 г., когда умер Мехмед II.

05.03.2016

5 березня, 50 років тому, не стало Анни Андріївни Ахматової (Горенко)

5 березня, 50 років тому, не стало АННИ АНДРІЇВНИ АХМАТОВОЇ (ГОРЕНКО). Коли вийшов її блискучий переклад низки віршів Івана Франка, хтось запитав: «Ви зі словником перекладали чи помічника шукали?», на що величава Анна Андріївна відповіла: «Не забувайте, що моє прізвище Горенко!».

Отже, Іван Франко і Анна Ахматова, з циклу «Зів'ялий жмуток»…

* * *
Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько — колюче терня?

Чом твої устонька — тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?

Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?

Ох, тії очі, темніші ночі,
Хто в них задивиться, й сонця не хоче!

І чом твій усміх — для мене скрута,
Серце бентежить, як буря люта?

Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!

Тебе видаючи, любити мушу,
Тебе кохаючи, загублю душу.

* * *
Стройная девушка, меньше орешка,
Что ж в твоем сердце злая насмешка?

Что ж твои губы — словно молитва,
Что ж твои речи — острая бритва?

Нежно сияют глаз твоих чары,
Что зажигают в сердце пожары.

Ах, эти очи, пасмурней ночи,
Тот, кто их видел,— солнца не хочет!

Что ж мне улыбка стала страданьем,
Сердце, как в буре, бьется желаньем?

Ясная зорька, что в твоем взоре?
Ты — моя радость, ты — мое горе!

Встречи добившись, пылко люблю я,
Пылко влюбившись, душу сгублю я.

Владимир Видеманн: “Я нашёл гору Меру на Памире” (интервью)

Предлагаем вниманию читателей интервью руководителя нашего Британского филиала Владимира Видеманна

Беседа с Владимиром Видеманном (Лондон, Великобритания) известным антропологом и философом о генетике арийских и тюркских народов, сакральной географии Памира, ритуальном праязыке древнего Человечества

Расскажите о себе для нашего портала. Вы из Советского Союза, но сейчас живете в Европе. Откуда у Вас появился интерес к Азии, к наследию предков наших народов?

Я родился и вырос в Эстонии (Таллин). Семья отца – остзейского происхождения (он сам родился в Ленинграде), мама – русская, до переезда в Эстонию жила в Москве. Кстати, один из моих дальних предков, академик Фердинанд Видеманн, был директором Азиатского Музея при Академии Наук в Петербурге и, как специалист по угро-финским языкам, консультировал Фридриха Крейцвальда, когда тот работал над созданием эстонского национального эпоса «Калевипоэг». Так что у меня это, видимо, в крови.
Но в чисто практическом плане интерес к Востоку (магия, йога, буддизм и т.д.) мне привил старший товарищ из минских хиппи (потом он жил в Таллине), еще в самом начале 70-х. Чуть позже я познакомился со своим гуру, которого звали Рам Михаэль Тамм. Это был эстонец, из православной семьи, много лет проживший в Европе (еще с довоенного времени). В СССР он попал в 1956, проездом, но был тут «задержан» на 25 лет, до 1981. Рам изучал в Германии ядерную физику, был в переписке с Эйнштейном. Потом, под влиянием «обстоятельств», он переключился на философию и стал специалистом по древнегреческой и санскритской философской терминологии. Издавал во Франкфурте-на-Майне журнал «Адвайта-Веданта».
В Эстонии (ЭССР), на хуторе, где он жил, у нас была подпольная психотронная лаборатория и школа по изучению различных эзотерических дисциплин. Она у меня описана в книге «Школа магов» (выходила только на эстонском языке). Сюда приезжали люди со всего Союза – от Прибалтики до Средней Азии, включая москвичей (в том числе: Владимир Степанов, Гейдар Джемаль, Октябрина Волкова, Андрей Зелинский, Виталий Михейкин и др.). Близким другом Рама был ориенталист Хальянд Удам, специалист по санскриту, персидскому и арабскому языкам (он даже перевел Коран с арабского на эстонский).
Вот в контексте всего этого мой интерес к Востоку из чисто теоретического плана перешел в практическую сферу, включая занятия йогой (Рам был специалистов в йоге с 30-летним стажем, учился у восточных мастеров), даосской алхимией, а также путешествия по Советскому Востоку (Средняя Азия, Забайкалье). Так я постепенно втянулся в антропологический дискурс…

02.03.2016

Открытый Университет Мезоевразии: Лекція: Україна в геополітичних концепціях першої третини XX століття

Мета. Ознайомлення з основними геополітичними концепціями про Україну, з’ясування важливості українського питання для історичних подій початку ХХ ст.

Вступ. Політики та вчені початку XX століття висували багато ідей та пропозицій щодо вирішення українського питання, які мали істотний вплив на стан міжнародних відносин, суспільну думку, внутрішньополітичну ситуацію.

План.
1.Р.Челлен: Україна у Першій світовій війні.
2.Х.Макіндер: Євро-Азія та Україна.
3.«Середня Європа» та Україна.
4.Україна в геополітичних міркуваннях М.Вебера.
5.«Нова Європа» Р.Сетон-Вотсона.
6.Східна Європа як «Зелений Інтернаціонал»

Зміст лекції.

1. Р.Челлен: Україна в Першій світовій війні

Рудольф Че́ллен (1864–1922) – юрист та державознавець,шведськийвчений, що ввів у науку поняття«геополітика», професор історії та політичних наук Гетеборзького і Уппсальского університетів. Він вивчав системи управління з метою виявлення шляхів створення сильної держави. Крім того, він брав активну участь у політиці, був членом парламенту.
У праці «Політичні проблеми світової війни» Р.Челлен зазначає, що одним з першочергових завдань війни має бути вирішення проблем Східної Європи — від того, який баланс сил та конфігурацію кордонів вона по собі залишить, залежатиме впродовж тривалого часу доля всієї Європи. Характерною ознакою цієї війни є вихід на кін світової історії нової сили — расизму, адже Росія вступила у війну під прапором відверто расистського гасла забезпечення панслов’янської расово-політичної єдності. Перебіг подій довів, проте, що джерелом конфронтації в Східній Європі є не расова ворожнеча між ґерманством та слов’янством, а зіткнення «азійської безмежності волі до влади» вкупі зі сповідуваним Росією примітивним, «низьким» з етично-аксіологічного погляду принципом раси та значно вищого принципу культури, розвитку, цивілізації. Расова приналежність та солідарність не відіграють у цьому конфлікті жодної ролі, адже німці, слов’яни та фінно-угорські народи Європи, захищаючи високі європейські вартості, виступили спільним фронтом супроти російської аґресії, довівши, що «єдність раси є химера». Відчуття слов’янами приналежності до європейської культури та намагання Росії «перетворити панславізм на панрусизм» спонукали їх узяти участь у спільноєвропейській протиросійській боротьбі, чим було продемонстровано «збанкрутілість панславізму як політичного чинника». Шведський учений викриває, що саме замасковане панславістською пропаґандистською демагогією бажання приєднати західноукраїнські землі було причиною вступу Росії у війну, тоді як «українське питання» загалом — однією з головних суперечностей, що призвела до війни: «Ми маємо… всі підстави зараховувати українське питання до одного з головних мотивів світової війни».
Унаочнюючи на мапі розташування втягнутих у конфлікт сил, хвилястою лінією від гірла Вісли на Балтиці до Трієсту на Адриатиці, Р.Челлен маркує терени, на які «в ім’я раси» зазіхає Росія. Іншою лінією, що відокремлює Росію від Прибалтійських країн, білоруських та українських теренів (практично до Дону), він окреслив конфігурацію західного кордону Росії, — межу, належну — «в ім’я культури» та Європи.

Сейм утвердил, что Латвия находится в состоянии «асимметричной войны» с Россией

Cейм Латвии утвердил Концепцию национальной безопасности, которая была подготовлена правительством, сообщает портал mixnews.lv. Данный 14-страничный документ был рассмотрен и на заседании комиссии Сейма по национальной безопасности.

В концепции названы «восемь актуальных на настоящий момент угроз» и предложены меры по их предотвращению. Среди них значатся «угроза внешней безопасности, деятельность иностранных разведок и служб безопасности, военная угроза, угроза единству гражданского общества, угроза информационному пространству Латвии, угроза экономике Латвии, угроза международного терроризма и киберугроза». Приоритеты Латвии в устранении угрозы внешней безопасности следующие — это «укрепление государственной границы и обороны, усовершенствование политики в отношении беженцев и уменьшение рисков радикализации общества».

«В борьбе с угрозой, создаваемой иностранными разведками и спецслужбами, нужно развивать органы государственной безопасности, контрразведку и превентивные меры, меры по охране государственной тайны. Предотвращая угрозу информационному пространству, Латвия должна развивать общественные СМИ, уменьшать влияние российского информационного пространства, а для устранения экономической угрозы важен контроль за иностранными инвестициями и надежные поставки энергоресурсов», — гласит документ.

27.02.2016

Презентація книги Любомира Стринаглюка «Знаки часу. Розпізнання»

123 лютого у ВНТУ відбулася презентація книги Любомира Стринаглюка «Знаки часу. Розпізнання». Автор є знаною людиною на Івано-Франківщині, поет (за збірку «Бентежні видива» став лауреатом обласної літературної премії ім. В. Стефаника), літературознавець, журналіст, засновник мережі книгарень духовної літератури «Назарет», активний громадський діяч. Пан Любомир проводить зустрічі з молоддю, ділиться своїм досвідом та баченням світу. За словами пана Стринаглюка: «Мене переймають цінності, які мають бути недоторканими для людини. Відчуваю моральний обов’язок на це відреагувати».

В книзі «Знаки часу. Розпізнання» Любомир Стринаглюк проявив себе як публіцист, дослідник, пошуковець. В своїй роботі автор розповідає, в формі невеликих ессе, про чисельні знаки, символи, речі, якими ми оточуємо себе в побуті не задумуючись про їх першоджерело, чи є вони такими безпечними для нас та наших близьких. Інколи ми неусвідомлено покладаємо більше надії на статуетки, ниточки, прикраси, ніж на молитву і Віру. Саме цим важливим темам і була присвячена розмова з Любомиром Стринаглюком, надзвичайно інформаційно насичена життєвими порадами та історіями. Автор книги наголошує, що захоплення талісманами і символами є проблемою сьогодення, яку не варто ігнорувати. Адже толерантне ставлення до цих знаків несе неабиякі загрози.

24.02.2016

Новая книга: «Абхичара — индийская магия»

Дорогие родичи и друзья, сегодня была издана моя новая книга «Абхичара — индийская магия». В ближайшее время книги поступят в продажу в различные точки России а также ближнего и дальнего зарубежья. Непосредственное содействие реализации проекта оказал Евгений Нечкасов (Svarte Aske).

Следите за подробностями на веб-сайтах: http://abhicharamagichelp.ru/
http://askrsvarte.org , а также «в контакте»: в группах КАЛАГНИ ДЖАТА и SVARTE PUBLISHING

21.02.2016

Новая книга нашего постоянного автора!

Екатерина Усубовна Амеян: Таинственная дева
Объем: 170 стр.
ISBN: 9785447451677

Свой первый роман я посвящаю всему юному и прекрасному, наивному и чистому, любви, романтике и природе. В нём – контраст миров, села и города, цивилизованного человека и дикого, чистоты и порочности, разума и глупости, добра и жестокости. В нём – душа той, которая не нашла в этом мире своё место.

Книга Екатерины Усубовны Амеян «Таинственная дева» — скачать в fb2, txt, epub, pdf или читать онлайн. Оставляйте комментарии и отзывы, голосуйте за понравившиеся.

Читать отрывок on-line: http://www.litres.ru/ekaterina-usubovna-ameyan/tainstvennaya-deva/chitat-onlayn/
«... Ми стоїмо зараз біля початку гігантського вселюдського процесу, до якого ми всі прилучені. Ми ніколи не досягнемо ідеалу ... про вічний мир у всьому світі, якщо нам ... не вдасться досягти справжнього обміну між чужоземною й нашою європейською культурою» (Ґадамер Г.-Ґ. Батьківщина і мова (1992) // Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика: вибрані твори / пер. з нім. - Київ: Юніверс, 2001. - С. 193).
* ИЗНАЧАЛЬНАЯ ТРАДИЦИЯ - ЗАКОН ВРЕМЕНИ - ПРЕДРАССВЕТНЫЕ ЗЕМЛИ - ХАЙБОРИЙСКАЯ ЭРА - МУ - ЛЕМУРИЯ - АТЛАНТИДА - АЦТЛАН - СОЛНЕЧНАЯ ГИПЕРБОРЕЯ - АРЬЯВАРТА - ЛИГА ТУРА - ХУНАБ КУ - ОЛИМПИЙСКИЙ АКРОПОЛЬ - ЧЕРТОГИ АСГАРДА - СВАСТИЧЕСКАЯ КАЙЛАСА - КИММЕРИЙСКАЯ ОСЬ - ВЕЛИКАЯ СКИФИЯ - СВЕРХНОВАЯ САРМАТИЯ - ГЕРОИЧЕСКАЯ ФРАКИЯ - КОРОЛЕВСТВО ГРААЛЯ - ЦАРСТВО ПРЕСВИТЕРА ИОАННА - ГОРОД СОЛНЦА - СИЯЮЩАЯ ШАМБАЛА - НЕПРИСТУПНАЯ АГАРТХА - ЗЕМЛЯ ЙОД - СВЯТОЙ ИЕРУСАЛИМ - ВЕЧНЫЙ РИМ - ВИЗАНТИЙСКИЙ МЕРИДИАН - БОГАТЫРСКАЯ ПАРФИЯ - ЗЕМЛЯ ТРОЯНЯ (КУЯВИЯ, АРТАНИЯ, СЛАВИЯ) - РУСЬ-УКРАИНА - МОКСЕЛЬ-ЗАКРАИНА - ВЕЛИКАНСКИЕ ЗЕМЛИ (СВИТЬОД, БЬЯРМИЯ, ТАРТАРИЯ) - КАЗАЧЬЯ ВОЛЬНИЦА - СВОБОДНЫЙ КАВКАЗ - ВОЛЬГОТНА СИБИРЬ - ИДЕЛЬ-УРАЛ - СВОБОДНЫЙ ТИБЕТ - АЗАД ХИНД - ХАККО ИТИУ - ТЭХАН ЧЕГУК - ВЕЛИКАЯ СФЕРА СОПРОЦВЕТАНИЯ - ИНТЕРМАРИУМ - МЕЗОЕВРАЗИЯ - ОФИЦЕРЫ ДХАРМЫ - ЛИГИ СПРАВЕДЛИВОСТИ - ДВЕНАДЦАТЬ КОЛОНИЙ КОБОЛА - НОВАЯ КАПРИКА - БРАТСТВО ВЕЛИКОГО КОЛЬЦА - ИМПЕРИУМ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА - ГАЛАКТИЧЕСКИЕ КОНВЕРГЕНЦИИ - ГРЯДУЩИЙ ЭСХАТОН *
«Традиция - это передача Огня, а не поклонение пеплу!»

Translate / Перекласти