«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Ещё при жизни Эмине была названа «Иволгой Чувашии», так как иволга – одна из самых любимых птиц чувашского народа, символ женской красоты и волшебной песни.
Прекрасная поэзия Эмине «завоевала» уже не только всю Чувашию, но и сердца читателей всей страны. Ее стихи опубликованы различных сборниках поэзии и журналах. Произведения Эмине вошли в двухсоттомную библиотеку литературы всемирного наследия
Ĕнтĕ çил çаврăнать, çил çаврăнать
Шĕшкĕех те тĕми авăнать.
Шухăшламан чухне, шухăшăм çук,
Шухăшласан пуçăм çаврăнать.
Вуникĕлле явнă чĕн чăпăркка
Явкаланать лавçă аллинче.
Ай-хай çинçе пуçĕм, çамрăк пуçăм,
Авкаланать çич ют аллинче.
Ĕнтĕ пĕлĕт юхать, пĕлĕт юхать,
Тата мĕн çăвасси пур-ши-ха.
Ĕнтĕ пуçăм çамрăк, ăсăм кĕске,
Тата мĕн курасси пур-ши-ха.
Когда пишу о наших гениях, всегда задаюсь вопросом, почему они так рано уходили из жизни, что за судьба такая у нас и у нашего народа. И сердце в груди сжимается в комок от горечи и бессилия, от того что нельзя ничего исправить.
Комментариев нет:
Отправить комментарий