«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Каждое утро правоверные езиды произносят такую молитву:
Ya Xwedê, tu derê xêra veke, derê şera wergerîn.
О, Боже, открой пред нами врата блага, и низвергни врата зла.
Однако они считают, что сатана, падший ангел, именуемый у них Малаки Таус (Царь — павлин) в конце времён раскается за свою гордыню и будет прощён Богом (или уже прощён).
«… Около 300 семейств язидов обитают у подошвы Арарата. Они признали владычество русского государя. Начальник их, высокий, уродливый мужчина в красном плаще и черной шапке, приходил иногда с поклоном к генералу Раевскому, начальнику всей конницы. Я старался узнать от язида правду о их вероисповедании. На мои вопросы отвечал он, что молва, будто бы язиды поклоняются сатане, есть пустая баснь; что они веруют в единого бога; что по их закону проклинать дьявола, правда, почитается неприличным и неблагородным, ибо он теперь несчастлив, но со временем может быть прощен, ибо нельзя положить пределов милосердию аллаха. Это объяснение меня успокоило. Я очень рад был за язидов, что они сатане не поклоняются; и заблуждения их показались мне уже гораздо простительнее» (А. С. Пушкин. Путешествие в Арзрум).
В дополнение.
Песня в исполнении Зары Dle Yaman
Это народная армянская песня, обработанная композитором Комитасом. Название песни непереводимо, оно несет в себе стон, плач, крик души. «Delé yaman» была создана как песня о любви, но после геноцида армян в 1915 приобрела иной смысл.
Delé yaman
Arev tibav
Massis sarin,
Delé yaman,
Garot mnatsi
Yess im yarin
Yaman,
yaman, yar.Delé yaman,
Arevn arer
Vana dsovin,
Delé yaman,
Yess kez siri
Achnan hovin,
Yaman, yaman, yar.Délé yaman,
Mon coeur se brise
Achnan hovin
Yaman, yaman, yar.Увы,
Наши дома стоят
Лицом друг к другу,
Увы,
Неужели недостаточно того,
Что глазами я даю тебе знак?
Увы,
Увы, любовь моя.
Увы,
Солнце коснулось
Араратских гор,
Увы,
Я все ещё тоскую
По тебе, любовь моя,
Увы, увы, любовь моя.
Увы,
Мое сердце разбивается,
Я тоскую по тебе,
Увы, увы, любовь моя.
Комментариев нет:
Отправить комментарий