«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
«Страна Взаймы» — игра слов от англ. lend-lease («давать взаймы» — поток американский товаров и вооружений, сражающемуся с Третьим Рейхом СССР). Land — англ. «страна». США с её товарами, привозимыми на караванах судов, предстала в русском бессознательном мифической «Страной Нигде» (в терминологии французского историка религии Корбена). Попасть туда практически никто не мог, а товары приходили и имели в глазах русских времён Отечественной Войны особое значение.
Автор несколько раз беседовал на эту тему с ветеранами (убеждёнными сталинистами). Они по сию пору с ностальгией вспоминают американскую тушёнку и спирт. О странном сакральном отношении к Америке рассказывал и лидер российских протестантов Сергей Ряховский. Якобы у русских пятидесятников есть обычай — целовать «блаженную американскую землю» при переселении туда.
Америка предстаёт в нашем бессознательном классической «страной мёртвых» из антропологических мифов примитивных народов и старинных русских былин. Эта земля имеет как негативную демонологическую сущность («оттуда приходят мертвецы»), так и священную и благодатную («мертвецы-первопредки» приносят с собой «неограниченное количество товаров» и «сладостное изобилие»). Отношение русских людей к Америке по-прежнему колеблется между ужасом, страхом и ожиданием «райского наслаждения».
В эту логику органично вписывается трагическая судьба поморских красавиц — подруг американских моряков-«мертвяков». Якобы в 1946 году все девицы были арестованы СМЕРШ, посажены в баржу и затоплены в Белом море. Иногда они возвращаются и зовут своих возлюбленных.
Возвращаются куда? Ни в Вирджинию, ни в Норфолк же? Вестимо в Архангельск? И зовут кого? Американскую Любовь? Русскую Тоску? Они словно, отражённые в Белом Море и в Двине зеркала, словно блики Луны на воде формируют схемы обратных русских миров.
Русалки верстают из Моря Любви несуществующие русские города.
Читать больше -
https://www.gumilev-center.ru/vrata-v-carstvie-nebesnoe/
Комментариев нет:
Отправить комментарий