«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
С первых его шагов было видно, что он боится России и за Россию, что одно и то же. Он боится, что она распадётся и по ходу причинит себе много зла и горя. Он знает и всегда знал, что к этому Россию может привести только одно: свобода.
Свобода и целостность России несовместимы, Путин совершенно прав. Может быть, он даже понимает, что несвобода тоже в конце концов раздробит Россию, но это, мол, когда ещё будет…
Только великий человек решился бы сознательно, продуманно-осторожно и вместе с тем не особенно мешкая, повести Россию к распаду.
Только такой гений мог бы сказать себе, что управляемый распад лучше неизбежного стихийного.
«Россия распадется в любом случае, так что сопротивляться этому – себе и ей дороже», - так бы он говорил своим соратникам, зная, что многие из них назовут его пораженцем и даже попробуют свергнуть.
Умнейшие из недругов путинизма это понимают, но даже те, кому ничто не угрожает, молчат. Трудно не просто сказать, а повторять и повторять во весь голос: «Свобода развалит Россию, но я всё равно за свободу, потому что несвобода тоже её развалит, а потерь и страданий будет неизмеримо больше».
Лукавят и путинисты. Говорят «стабильность», а подразумевают «целостность». Только изредка кто-нибудь из них намекнёт, что для них и их вождя это одно и то же.
Такое положение вещей очень удобно для приспособленцев из не самых тёмных и бездарных. Не самый тёмный и не самый бездарный говорит себе: «Я же не просто так брешу и подличаю. Я – ради России».
Комментариев нет:
Отправить комментарий