А, між тим реальність виглядає куди цікавішою.
Приміром, як би ви відповіли на питання: чи знали давні греки і римляни про наш підкарпатський край, про Дністер (у його середній і верхній течії), зрештою, про самі Карпати? Не буду розписувати тут цю проблему, а скажу коротко: і елліни, і вже ранні латиняни не лише знали, але й чудово орієнтувалися на тогочасній карті Європи, де знаходиться ота "гора Карпатос", які спільноти мешкають на передкарпатті і прилеглому Придністров’ї. Все це давно відоме і опубліковане у численних наукових працях із коментарями та відповідними покликаннями на першоджерела і літературу.
Усвідомлюючи обмеженість формату, нижче коротко закцентую увагу лише на одному давньому манускрипті, в якому йде мова не лише про терени сучасної Галичини, але й подаються доволі точні координати (свого роду GPS античного світу) кількох непорушних об’єктів, які тут (у тому часі) знаходилися, у тому числі й на території теперішньої Львівщини.
Мова йде про документ під назвою "Керівництво з географії", який був написаний давньогрецьким математиком, астрономом і географом Клавдієм Птолемеєм у місті Александрія приблизно у 141 році (у цій своїй праці Птолемей використав записки Маріноса з Тіри, який жив у ІІ столітті до нар. Хр.).
Так от: Клавдій Птолемей вказує у Середньому і Верхньому Придністров’ї назви чотирьох міст (урбанонімів), а у 8-ій книзі визначає їх географічне розташування, довготу і широту у градусах і мінутах.
Ще у 1992 році я зробив спробу злокалізувати ці урбаноніми на сучасній карті, а результати своїх розрахунків я тоді опублікував у низці своїх праць (див. покликання під текстом допису).
Перше з цих міст - Карродунон із координатами 49"30"-48"40" знаходиться на 10 мінут північніше витоків "Тіри" (Дністра) які, як і гора "Карпатос" лежать на тій самій південній широті - 48"30". Оскільки, 10 мінут на карті Птолемея дорівнює, за моїми розрахунками приблизно, 15 км, то місцезнаходження Карродунона локалізується в районах північніше Самбора, а ширше: у трикутнику Самбір-Рудки-Мостиська. Саме в цей район спускається із Ужоцького перевалу одна з найосновніших транскарпатських комунікацій, яку у середньовіччі називали Руська Путь (з околиць Мостиськ знаємо срібну голову бика, яка датується пізньолатенським часом, зі села Трепче - золотий статер другої чверті ІІ століття до нар.Хр., а у розташованих неподалік (тепер на території Польщі) Сірокошцях, Вітошинцях і Острові відомі знахідки найбільш характерної для кельтських культур графітової кераміки.
Накладаючи таким же чином на сучасну карту координати інших міст, згаданих Птолемеєм, було встановлено, що місто Маетоніум (розміщений під 51"-48"30") могло знаходитися на відстані 110-120 км нижче по Дністру в районі теперішніх Жидачева-Ходорова-Бурштина-Галича. Саме у цих районах простежено чи не найбільшу (в усьому нашому Прикарпатті) концентрацію пам’яток кельтського типу. За аналогічною схемою підрахунків, локалізація міста Клепідави з координатами 52"30"-48"40" припадає на райони Чернелиці-Городенки-Заліщик (окрім згаданої Клепідави, Птолемей вміщує поблизу неї ще два міста - Карсідаву і Патрідаву, але їх координат не наводить).
Відзначу, що назви міст Карродунон, Маетоніум, Вібантаваріум і Ерактон, які Птолемей розміщує на Верхньому і Середньому Придністров’ї) можуть мати, як це свого часу підмітили Ян Філіп та Любор Нідерлє, кельтське походження. Приміром, перший компонент урбаноніма Карродунон - "карр" має формально-семантичну відповідність давньоірландському "дун" - "фортеця", а їх поєднання означає кам’яне укріплення - оппідум. Крім цього, три міста з аналогічною назвою Карродунон вміщені Птолемеєм у приальпійських областях, які були зайняті кельтським та кельто-ілірійським населенням. Цікавим, у цьому плані, є й висновок знаного лінгвіста О.Трубачова, який неодноразово писав, що на підкарпатській Галичині майже третина (!) усіх топонімів і гідронімів мають західнобалканське - кельтське та ілірійське походження.
Іншими словами: що ми маємо на сьогодні?
По-перше, лінгвістичні та археологічні дані свідчать про те, що у середній і пізній латенський період (час найбільшої кельтської експансії) на землі сьогоднішньої Галичини просунулися, можливо з-за Карпат, носії кельтської культури. Про перебування у нас (на Галичині) кельтів почали писати ще від XVIII століття. В останні десятиліття багато нового у розробку цієї теми внесли Лариса Крушельницька (відкривши перше на Галичині поселення із "чистим" кельтським матеріалом біля села Бовшів Галицького району на Івано-Франківщині) та Дмитро Мачинський, який виділив зв’язок вищезгаданих топонімів і гідронімів саме з кельтським масивом. Але, жоден з цих авторів не співставляв координат за Птолемеєм із сучасною географічною картою Галичини.
По-друге, інтрига пошуків зниклого, на просторах Галичини, Карродунона хвилює не лише мою увагу. Так, англієць Джеймс Плайфер, пропонуючи свою систему обчислень, ще на початку ХІХ століття висловив припущення про ймовірність пошуків Карродунона в околицях сучасного Львова (James Playfair. A system of geography, ancient and modern. Volme IV. Edinburgh, P. Hill; London, Vernor, Hood, and Sharpe, 1808. — P.9). Я ж настоюю на правильності власних обчислень і вважаю за перспективне провадити пошуки того зниклого міста у трикутнику Самбір-Рудки-Мостиська.
Як би не розвивалися події далі (у розглядуваній темі), вже тепер можемо тішити себе думкою, що десь тут під синіми горами досі лежить (до часу) скрите у землі давнє місто і тільки терпеливо очікує, коли спраглі до знань галичани, відкладуть свої карти, компаси, та циркулі і візьмуться, врешті, за лопати...
P.S.
З даної теми див.:
Микола Бандрівський. Кельтські урбаноніми у Верхньому Придністров’ї//Нові матеріали з археології Прикарпаття і Волині.-Львів, 1992.-вип.2.-с.40-42.
Микола Бандрівський, Ярослава Йосипишин. Кельти на заході України // Україна в минулому / НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського. – Київ-Львів, 1997. – Вип. 9. – С. 8-16.
Лариса Крушельницька, Микола Бандрівський. Проблема виявлення кельтського елементу у місцевій культурі Верхнього Придністров’я ІІ-І століть до н.е. // Записки НТШ.-Праці Археологічної комісії.-Львів, 2007.-т.CCLIII-c.414-440.
Комментариев нет:
Отправить комментарий