«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
...Просто: у них, для патриотической потребности, больше вообще ничего не осталось.
Предыдущие столетия, - Московия, Петербург, - это, как бы они ни тружились, - чужая, вражеская страна, которую разгромили и уничтожили дочиста их прадеды.
Четверть века до ВОВ - босхов ад Коминтерна, который приходится теперь как-то натужно обволакивать многослойной ложью, чтобы не сойти с ума от ужаса и осознания позора.
После ВОВ - сонное отупение, первые поколения раборожденных колхозников, выползающих из колхозных подземелий; насквозь лживая, сооружённая из вранья, стоящая на вранье и враньём покрытая бутафорская империя, в которой было строго запрещено слово "империя", и которая - совсем уж не по-имперски, - сама собой развалилась, лишь потому, что всё это было устроено изначально чудовищно глупо, - и из-за этого саморазвала опять же они вынуждены, как-то, по клоунски кувыркаясь, изворачиваться, и - врать, врать, врать, самим себе, - чтобы хоть как-то оправдать столетие непрерывного стыда.
Далее: поехало то, что они сами же, во всё горло, объявили оккупацией, - хотя сами же эту оккупацию устроили, возглавили и углубили.
До ВОВ враньё и позорище,
после ВОВ позорище и враньё.
Их тысячелетняя история начинается в 1941 и заканчивается в 1945ом.
Они всё время бормочут, верещат, рычат, поют и пляшут о мировой войне, - потому, что у них нет ничего, кроме мировой войны.
Комментариев нет:
Отправить комментарий