Ферхад Туранли — кандидат історичних наук, доцент Національного університету “Києво-Могилянська академія”
15 квітня 2016 р. у державному підприємстві “Кримський дім” відбувся Семінар з історії Криму під назвою “Виклики сучасності та історичний досвід”.
В османсько-турецьких писемних документах XV–XVIII століть міститься цінна інформацію про характерні риси і відмітні ознаки історичного розвитку Кримського ханства (قريم خانليغي) упродовж зазначеного часового періоду (див. посилання 1). Позаяк такі історичні документи є важливою складовою-носієм рукописної традиції Османської держави, яка в середині–другій половині XVI століття досягла найвищого рівня своєї економічної та військово-політичної могутності та мала значний вплив на міжцивілізаційні стосунки в Європі, Західній і Центральній Азії та у Північній Африці.
Наймогутніше тюркське державне утворення степової смуги Північного Причорномор’я та Приазов’я, тобто Кримське ханство, з весни 1475 року остаточно увійшло під протекторат Османської імперії. Розглядаючи військово-політичну ситуацію, яка складалася упродовж XVI століття у Північному Причорномор’ї, варто зазначити, що Кримське ханство представляло собою в Східній Європі потужну збройну силу, яка періодично здійснювала свої перманентні військові вторгнення на землі Московії, Речі Посполитої, а також України. Разом з цим, згідно з відомостями, поданими в турецьких історичних рукописних документах, найбільшу вигоду від такого становища отримувала саме Висока Порта, яка використовувала військо Кримського ханства у своїх війнах з Австрією та Іраном. Але слід відзначити, що, здійснюючи воєнні акції насамперед в інтересах Високої Порти, кримські хани час від часу чинили напади на чужі території для реалізації власних інтересів. Цей факт міжнародних відносин певною мірою забезпечував рівновагу військово-політичних сил у Східній Європі, яка проіснувала до середини XVIІ століття.
15 квітня 2016 р. у державному підприємстві “Кримський дім” відбувся Семінар з історії Криму під назвою “Виклики сучасності та історичний досвід”.
В османсько-турецьких писемних документах XV–XVIII століть міститься цінна інформацію про характерні риси і відмітні ознаки історичного розвитку Кримського ханства (قريم خانليغي) упродовж зазначеного часового періоду (див. посилання 1). Позаяк такі історичні документи є важливою складовою-носієм рукописної традиції Османської держави, яка в середині–другій половині XVI століття досягла найвищого рівня своєї економічної та військово-політичної могутності та мала значний вплив на міжцивілізаційні стосунки в Європі, Західній і Центральній Азії та у Північній Африці.
Наймогутніше тюркське державне утворення степової смуги Північного Причорномор’я та Приазов’я, тобто Кримське ханство, з весни 1475 року остаточно увійшло під протекторат Османської імперії. Розглядаючи військово-політичну ситуацію, яка складалася упродовж XVI століття у Північному Причорномор’ї, варто зазначити, що Кримське ханство представляло собою в Східній Європі потужну збройну силу, яка періодично здійснювала свої перманентні військові вторгнення на землі Московії, Речі Посполитої, а також України. Разом з цим, згідно з відомостями, поданими в турецьких історичних рукописних документах, найбільшу вигоду від такого становища отримувала саме Висока Порта, яка використовувала військо Кримського ханства у своїх війнах з Австрією та Іраном. Але слід відзначити, що, здійснюючи воєнні акції насамперед в інтересах Високої Порти, кримські хани час від часу чинили напади на чужі території для реалізації власних інтересів. Цей факт міжнародних відносин певною мірою забезпечував рівновагу військово-політичних сил у Східній Європі, яка проіснувала до середини XVIІ століття.
* ПРИКАРПАТСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕТНОСОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ НАРАТИВНИХ СИСТЕМ













