Набережную небольшого городка Илфраком (Ilfracombe), расположенного на южном побережье Бристольского залива, украшает скульптура работы британского художника Дэмиена Хёрста (Damien Hirst). Статуя обнаженной беременной женщины под названием Verity - современный символ истины и справедливости, изготовленный из стали и бронзы. В левой руке она держит меч, а в правой - весы правосудия. По задумке автора, меч, уверенно занесенный над головой, - опасный инструмент власти и более действенный, чем правосудие, поскольку весы, олицетворяющие его, спрятаны за спиной.
Скульптура, установленная на постаменте из книг по юриспруденции, весит 25 тонн. Высота фигуры - 20 метров.
Обнаженная фигура женщины, лишенной не только одежды, но и кожи, учит анатомии: художник подробно изобразил строение человеческого тела - мышц, черепа и даже растущего в утробе матери малыша. Хёрст, вдохновленный скульптурой Эдгара Дега "Маленькая четырнадцатилетняя танцовщица", при создании новой статуи ссылался на собственные проекты Virgin Mother, реализованные в 2005 году.
Статуя Verity осенью 2012 года была отдана в аренду городу Илфраком на 20 лет. Она должна стать символом прибрежного курорта и привлечь сюда тысячи туристов.
В Азербайджане открыли первое почётное консульство Украины.
Об этом сообщили в пресс-службе посольства Украины в Азербайджане. Консульство появилось в городе Шемахы, там стороны подписали официальное Соглашение, в котором описаны функции и обязанности нового консула Мехрали Гасымова.
Астрофізика та квантова неологіка, математика психоаналізу та морфологія психолінгвістичних практик є тим зерням, з котрого з часом виросте ще щось більш глибинно міждисциплінарне та нове. Сутність в багатошаровій мультиповерхневості, звісно, є профанійною методою, хоча профанізм, у свою чергу, є наслідком десакралізації, тобто канон, як стала догма, піддається мультифункціональному подрібненню; суто наукова специфіка, з огляду на те, що отримання Якісно новітнього є можливим внаслідок розпадів та каузальних зіткнень й змін траекторій. Якщо глобально, тоді нічого Сталого взагалі не існує, бо сталість є категорією найвищої тимчасовості, а твердість й синдромність окремих об'єктів є просто взаємонеобхідністю окремих сегментів та частин й частинок. Фізика чудова наука, можливо й практика окремої магії чи просто сухореброї догматичної логіки, в котрій все ніби підпорядковано окремому бажанню об'єднання в сферичну біполярну сомнамбулу.
Якщо ми сягнемо в окремі сегменти галактик та міжгалактичних порожнеч, ми зрозуміємо, що знання є обмеженим внаслідок недосконалості Інструментарію й хибності окремих конструкцій щодо логістики побудови суджень відносно Внутрішньої природи окремих об'єктів. Атомарний рівень й знання самого Логосу поєднання та взаємодії атомів дає нам картинку Прямого та непрямого Контактів, в котрих все залежить від напрямів руху (спінів), характеристих суто "плюсів-мінусів" (квантові підрівні), та моментам Взаємопроникнення, тобто переходів окремих центрів Ядер в інші ядра, із виходом в нескінченність окремих мікрочастинок із невідомою нам інформацією. Життя атомів дало можливість створити моделі мікрокосмосів, зокрема спільнот і угрупувань, полісів та ареалів, де головний фактор, Свобода, сягає свого вичерпного моменту.
Якщо елінізм свого часу дозволив й створив умови для розуміння своєї свободи саме в межах Полюсу, то спадковий еліністичний синдром (епоха Олександра) грається в суто паразитарний спосіб розуміння феному всепоглинання імперського. Полюси, поглинаючи інші полюси, створюють Імперії, де, зокрема, феномени свободи руйнуються вшент, так і на міжгалактичному просторі Великі галактики пожирають меньших, як на суто нуклеотичному рівні більш активні та гарячі суспензії та субстрати розчиняють холодні. Тепло - це вже життя...
Віднайдено український підручник з філософії 1721 року у кольорових картинках.
Книга "Ієрополітика чи Філософія нравоучительна", яка побачила світ у 1721 року в друкарні Києво-Печерської лаври, стала одним з перших філософських підручників в Українській козацькій державі.
У ній міститься присвята гетьманові "обох сторін Дніпра" Івану Скоропадському та вміщено його герб. Окрім того, кожний підрозділ книги відкривають дуже інформативні кольорові ілюстрації.
На цих ілюстраціях, які супроводжують філософсько-повчальні тексти, можна побачити представників різних станів українського народу початку 18 століття, а також будівлі Києва. Києво-Печерської лаври, Києво-Могилянської академії, річку Дніпро, тогочасну природу і багато-багато чого цікавого!
Бродель в свое время отмечал один парадокс армянской истории, заметный уже в XVI-XVII вв, но особенно очевидный в наши дни.
С одной стороны, сильная и богатая диаспора, с колониями коммерсантов раскинувшимися от Марселя до Каликута. Скажем, армянская Джульфинская компания получила от московского царя уникальный налоговый статус, включавший серьезные скидки по таможенным пошлинам - и взяла в свои руки речной транзит товаров от Астрахани до Архангельска.
С другой стороны - бедная и отсталая собственно Армения, причем и в турецкой, и в персидской своей части.
Бродель задавался вопросом - как так вышло, и выдвинул предположение, что коммерческий успех диаспоры ослаблял Армению, высасывая из нее наиболее способную и пробивную молодежь?
Не то, чтобы разбогатевшие за рубежом армяне не возвращались домой с деньгами, многие возвращались. Но тратили они их на престижное потребление - отстроить большой дом и т.д. Так или иначе, механизмы экономического роста в Армении запущены не были - и очень богатые диаспоры в Киеве или Стамбуле контрастировали с бедностью тех армян, что остались дома.
Смысл идеи контрмодерна и вся концепция "столкновения революций" состоит в том, что современный мир рождается не в процессе либеральной революции, а в ходе успешных попыток консервативных реставраций, каждая из которых оказывается более революционной, чем изначальная революция.
Национальное пробуждение народов, вызванное экспансией Наполеона, было более революционным событием, чем сам Наполеон.
Первый контрмодерн породил, с одной стороны, коммунизм, с другой, панславизм.
Второй породил идею множественности цивилизаций.
Третий - идею цивилизационного превосходства Запада и экспансию демократии.
Четвертый максимально сблизит святой Престол и либеральное общественное мнение - это будет такая свободная теократия в лице римского первосвященника Франциска, императора Иосифа и какой-нибудь лево-либеральной пророчицы.
У 1863-1864 році українці разом з поляками, білорусами та литовцями об'єдналися проти Російської імперії у великому повстанні. Основною метою цієї народної війни мало стати відродження Речі Посполитої у союзі автономних держав за Гадяцькою угодою 1658 року - України, Польщі та Литви. Про це свідчить медаль, яка була виготовлена на замовлення повстанського Центрального національного комітету.
На цій медалі читаємо головне гасло тогочасних повстанців - "ВІЛЬНІ З ВІЛЬНИМИ. РІВНІ З РІВНИМИ" та бачимо герб відроджуваної у боях з Російською імперією держави на якій зображено старовинний герб України-Русі - "Архистратиг Михаїл". У повстанському Маніфесті від 22 січня 1863 року було записано: «Наш старий меч вийнято, святий прапор Орла, Погоні й Архангела розгорнуто».
20 жовтня 2020 року в головному офісі Інституту Східної Європи(ІСЄ) відбулась наукова презентація наукових монографій, наукових брошур, наукових праць-статтей опублікованних в анукових журналаї та газетах з історії та культури української Галичини, які напрацював директор Інституту Східної Європи доктор історичних наук, професор, академік Віктор Ідзьо.
На науковій презентації яка організована вперше, до 60-літтю з дня народження (1960-2020рр.), підсумовуючи 40-ка літню науково-педагогічну діяльність(1979-2020рр.), автор праць, доктор історичних наук, професор, академік Віктор Ідзьо наголосив: «… Шановні ДРУЗІ! Дякую Вам за те, що так високо оцінили мої напрацювання, які складаються з-наукових монографій, наукових брошур з обкладинками з якими я раніше познайомив Вас в своїх наукових Довідниках, які розміщені на сайті Інституту Східної Європи та у попередніх рубриках у мережі ФСБУК…
Сьогодні я презентую основну бібліографію яка складається з монографій, наукових брошур, наукових праць в наукових журналах та газетах з історії української Галичини, які напрацював за період з 1979 по 2020 роки і доповнюють титули опублікованих праць...». Дякую за шанування моєї наукової та публіцистичної творчості…
З монографіями та науковими брошурами, науковими статтями в наукових журналах та газетах і вісниках з історії української Галичини можна познайомитися як на сайті Інституту Східної Європи так і у Львівській національній науковій бібліотеці імені Василя Стефаника, придбати у видавництві «Сполом» у Львові, що на вулиці Краківській 9.
І. Монографії:
1.Віктор Ідзьо. Галицька держава - процеси етнотворення і становлення (III-XII ст). - Львів “Камула”, 2005. - 351с.
2.Віктор Ідзьо. Львівське Королівство у ХІІІ-XIV століттях. - Івано-Франківськ ”Сімик”, 2012р. - 100с. 3.Віктор Ідзьо. Господарсько-економічний та культурно-християнський розвиток Галичини в ІІІ-ХІІІ століттях. - Івано-Франківськ ”Сімик”, 2013р. - 404с.
4.Віктор Ідзьо. Зародження та становлення християнства на території Подністров’я та Посяння в ІІІ-ХІІІ століттях”. - Івано-Франківськ ”Сімик”, 2014р. - 268с.
З нагоди Дня Державної Незалежності Азербайджанської Республікивідбудеться круглий стіл на тему: «Азербайджан: 29 років незалежності. Нові реалії і нові виклики» за участю послів Азербайджану і Туреччини.
Обговорення за круглим столом буде стосуватися трьох етапів розвитку сучасного Азербайджану:
- 1 етап (1990-1993рр.) - початок вірменської агресії проти Азербайджану, боротьба за владу, політичний хаос, що завершився втратою 20% азербайджанської території;
- 2 етап (1993-2003гг.) - повернення зага льнонаціонального лідера Гейдара Алієва, День національного порятунку, період глибоких реформ, «Контракт Століття»;
- 3 етап (2003-2020гг.) - успішне продовження політичного курсу Президентом Азербайджанської Республіки Ільхамом Алієвим, формування потужного економічного і військового потенціалу, успішний антитерористичний контрнаступ Азербайджанської армії, звільнення окупованих територій Азербайджанської Республіки від вірменських окупаційних сил.
Модератором обговорення виступить Леся Мудрак - українська письменниця, перекладач, громадський діяч, кандидат філологічних наук.
Серед учасників обговорення:
1. Ельміра Гусейн гизи Ахундова - Надзвичайний і Повноважний Посол Азербайджанської Республіки в Україні;
2. Ягмур Ахмет Гульдере - Надзвичайний і Повноважний Посол Турецької Республіки в Україні;
3. Валерій Колюх - народний депутат України, співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Азербайджанською Республікою;
4. Володимир Крейденко - народний депутат України, співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Азербайджанською Республікою;
5. Людмила Марченко - народний депутат України, заступник співголів груп з міжпарламентських зв'язків з Азербайджанською Республікою і Турецькою Республікою;
6. Олександр Литвиненко - Директор Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України;
7. Юрій Кочубей - Надзвичайний і Повноважний Посол України, провідний науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України;
8. Костянтин Єлісєєв - Надзвичайний і Повноважний Посол України, голова Центру нових рішень;
9. Юрій Бошицький - ректор Київського університету права НАН України, Заслужений юрист України, керівник Міжнародного центру правових проблем інтелектуальної власності при Інституті держави і права, доктор юридичних наук, професор;
10. Садиг Тагієв - начальник кафедри кримінального, кримінально-виконавчого права та кримінології Академії Державної пенітенціарної служби, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України;
11.Фергад Туранли - доктор історичних наук, професор, факультет гуманітарних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», керівник Асамблеї української та азербайджанської інтелігенції;
12. Юрій Бутусов - Головний редактор сайту Цензор.нет;
13. Олег Жданов - військовий експерт;
14. Ровшан Тагієв - Глава Асамблеї національностей України, голова Об'єднаного конгресу азербайджанців України;
15. Хікмет Джавадов - голова Об'єднаної діаспори азербайджанців України, доктор юридичних наук;
16. Марина Гончарук - представник Бакинського Міжнародного Центру мультикультуралізму в Україні.
Вхід для ЗМІ тільки за умови попередньої акредитації за тел. 097 603 07 18 (вул. Хрещатик, 4, конференц-зал).
Увага! Онлайн-трансляція почнеться об 11.00, 19 жовтня, і буде доступна за посиланнями: https://www.unian.ua/static/press/live Запитання можна поставити за ел. поштою: presszal@unian.net (з поміткою "Питання на захід 19.10 об 11.00").
Запамятайте, ніколи не повторюйте і правнукам закажіть повторювати фрази заборонені згадувати рішенням Дарницького суду з книги Вахтанга Кіпіані про суд над Василем Стусом.
Отож не забудьте:
на сторінці 661 – "є фактом, що наданого, підтримуваного держбезпекою адвоката звали Віктор Медведчук",
на сторінці 664 – "Медведчук на суді визнав, що всі "злочини", нібито вчинені його підзахисним, "заслуговують на покарання",
на сторінці 664 – "він фактично підтримав звинувачення. Навіщо прокурори, коли є такі безвідмовні адвокати?",
на сторінці 7 – "розпинав поета призначений державою адвокат Медведчук",
на сторінці 663 – "шістка комуністичної системи адвокат Медведчук",
на сторінці 664 – "злочин перед поетом юрист Медведчук здійснив ще і тим, що не повідомив родині про початок розгляду справи".
ЗАЯВА СЕКРЕТАРІАТУ НСПУ
ЩОДО РІШЕННЯ ДАРНИЦЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ У СПРАВІ КНИЖКИ В.КІПІАНІ «СПРАВА ВАСИЛЯ СТУСА»
19 жовтня Дарницький районний суд міста Києва частково задовольнив скаргу Віктора Медведчука і заборонив розповсюджувати книгу журналіста Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса». Суд визначив, що деякі фрази у книзі порушують честь та гідність позивача. За рішенням суду В. Кіпіані та Видавництво «Vivat» повинні видалити інформацію про В. Медведчука з розділів «Кримінальна справа №5 ― книга життя і смерті Василя Стуса» та «Чи вбивав адвокат Медведчук поета Стуса?». Суд заборонив поширювати інформацію, пов’язану з книгою, у ЗМІ, на радіо, телебаченні та в Інтернеті і ухвалив стягнути з В. Кіпіані та видавництва «Vivat» 860 гривень на користь В. Медведчука.
По суті, рішення Дарницького суду – один із яскравих прикладів повзучої реакції «совка», проти якого мужньо і самовіддано боровся Стус; це один із рудиментів антиукраїнського режиму, якому фактично служать ті, хто нині знову судить і засуджує Стуса. Цим рішенням Дарницький суд знову вбиває Стуса – як свого часу це зробив радянсько-кагебістський режим. На жаль, мусимо погодитися з думкою представників видавництва «Vivat» про те, що «Цей суд ― прямий і очевидний доказ того, що справа, за яку боровся Стус, ― незавершена».
Секретаріат Національної спілки письменників України висловлює глибоке обурення з приводу ганебного рішення Дарницького районного суду.
Василь Стус – видатний поет, Герой України, символ незламного духу української нації. Його внесок у новітнє національне Відродження ХХ-го століття – надзвичайно вагомий і незаперечний. Його життя і трагічна смерть у радянських концтаборах – невід’ємна частина драматичної історії України, про яку мусимо пам’ятати.
Україна – демократична держава. Принаймні в межах наших громадянських прав, які ми вибороли і які продовжуємо відстоювати, незважаючи на спроби антиукраїнських сил затягнути нас в ярмо «русского міра».
Рішення Дарницького суду – кон’юнктурне, політичне рішення.
Секретаріат Національної спілки письменників України висловлює впевненість, що в апеляційному розгляді заборона на розповсюдження книжки про Василя Стуса буде скасована як неправомірна.
Українські громадяни мають знати всю правду про нашу Історію і про тих, хто її творив – і героїв, котрі гинули за Україну, і тих, хто служив і продовжує служити ворогам України.
Внесок кожного учасника української історії – і добрий, і поганий – рано чи пізно буде засвідчений і оприлюднений.
Сьогодні вночі на 94-му році життя перестало битися серце Андрія Івановича Пашука.
Відомий науковець, талановитий викладач, інтелігентна, порядна людина, яку знали і шанували декілька поколінь студентів Франкового вишу, але знали й далеко за його межами. Без перебільшення, Андрій Іванович уже давно став його легендою. Чуйність, правдомовність, справедливість, гідність - риси, які поєднувалися в Андрієві Івановичу так органічно. Був дуже працьовитим, відданим справі, незмінно доброзичливим у ставленні до колег і студентів.
Сказати, що студенти його любили - нічого не сказати. У нього була пряма постава, принциповість, він не зламався навіть у найбільш темні й глухі часи радянського режиму. Він завжди вмів підбадьорити, розрадити, не любив фальшу, його присутність в університеті завжди була дуже помітною.
Андрій Іванович Пашук був першим деканом відновленого в 1992 році філософського факультету, багаторічним завідувачем кафедри історії філософії, чудовим викладачем, але найголовніше - був Людиною з великої літери. Спочивай з Богом, Вчителю!
Начекизм, начекисты — о тех, кто политически всегда бдит, всегда начеку. Перевод сверхпопулярного термина "woke", обозначающего в США радикально левое мировоззрение.
Woke (от англ. wake, будить, проснуться, быть начеку) — сверхбдительное отношение к социальной дискриминации и несправедливости, к любым отступлениям от политической корректности.
"Wоке people" — это начекисты, те, кто готов обличить, отменить общественный статус и карьеру любого, кто посмеет отклониться от набора прогрессистских идеологем.
Нельзя назвать начекистов прямыми наследниками советских чекистов, но их объединяет бдительность в отношении врагов единственно правильного мировоззрения, основанного на идеях классовой или этнической идентичности. Соответственно укрепилась так называемая "cancel culture" — "культура отмены," или "культура запрета". Кто бдит, тот и отменяет. Каковы бы ни были твои заслуги перед обществом, культурой, наукой, бизнесом, спортом, за любую неосторожно высказанную мысль, недостаточно "прогрессивное" словечко можно поплатиться репутацией, карьерой, всем жизненным итогом.
Идентизм (identism, от identity) — идеология идентичности, когда человек всецело идентифицирует себя со своей группой: нация, раса, религия, класс, гендер, сексуальная ориентация, политическая партия, этническая традиция и пр. Идентизм проявляется особенно наглядно в тех явлениях, где его по сути не должно быть: в художественном творчестве, в интеллектуальной деятельности, когда они зацикливаются на саморепрезентации груповых идентичностей: я пишу от имени своего класса, расы, религии, традиции... Я обличаю всех, кто недооценивает мою идентичность, смешивает ее с другими, призывает к ее ассимиляции или компромиссу.
Такое мировоззрение, суженное до идентичности, раньше именовалось мультикультурализмом, но это название, как оказалось, не вполне точно отражает суть идентизма, или политики идентичности. Мультикультурализм, по своей исходной установке, толерантен, признает множественность и разнообразие культур.
Идентизм не столько проповедует "мульти", множественность, сколько нацелен на утверждение собственной групповой сверхценности. "Культурность" этой идеологии тоже вызывает сомнения, поскольку культура здесь служит лишь средством выражения физической или социальной идентичности.
Один из недавних примеров идентизма — то, как трансгендерное сообщество раскритиковало писательницу Джоан Роулинг (автора "Гарри Поттера"), посмевшую утверждать, что биологический пол — не фикция и что "люди, имеющие менструации", называются "женщинами".
Наприклад, звідки взялася казка про куликовську битву? Це переспів реальної битви на Синіх водах 1362 р. Тоді, мабуть вперше, татарські царі отримали велику поразку, що дало можливість Великому князівству литовському оволодіти Поділлям й просунутися майже до Чорного моря. В битві брали участь велика кількість київських та волинських нобелів і баронів.
У другій половині п’ятнадцятого століття московським князькам знадобилася велика історія й нині ви читаєте в підручниках маячню про Ослябя й Пєрєсвєта. Мамай справді був розбитий у 1380 році. Але розбив його хан Тохтамиш і значно південніше.
Звідки казкова постать Івана Сусаніна? Вона списана з білоруса, мешканця Борисова Федора Якимовича, який був талановитим розвідником і постачав гетьману Радзивілу Рудому цінні відомості про стан і пересування окупаційних московитських відділів. Пізніше Якимович був нагороджений шляхетським званням. Його інформація допомогла розгромити московитів у воєнній кампанії 1564 року. Нашим білоруським братам варто популяризувати постать Федора Якимовича на противагу московським міфам.
Для нас ця кампанія цікава й тим, що в ній видатну роль зіграли українці — браславський староста Юрій Остик, остерський державця Філон Кмита, рогачівський староста Богдан Соломерецький, ротмістри Зенович, Корсак та інші.
--
Для тих кому цікавий перебіг кампанії:
Під прикриттям переговорів про мир з Великим князівством литовським, московити підготували вторгнення на його землі й почали наступ ще до завершення переговорів двома угрупованнями від Полоцька й Вязьми. В кожному угрупованні від 24 до 30 тис. ватників.
Спочатку Литовський польний гетьман Ходкевич і Великий гетьман Радзивіл Рудий вдарили на угруповання очолюване найдосвіченішим московським воєводою Шуйським.
Позаяк треба було уникнути з’єднання московських сил, вони полишили піхоту й артилерію позаду й діяли виключно кіннотою (менш ніж 6000 вершників). В результаті кількагодинного бою вони повністю розбили московитів, захопили весь обоз і великий полон.
Шуйський покинувши свою армію напризволяще намагався втекти, але був убитий добрими білоруськими селянами. За кілька днів його тіло знайшли в криниці. Гетьмани були настільки шляхетні, що замість віддати собакам, поховали його у Вільно.
Далі належало розібратися з угрупованням, яке очолювалося князями братами Сєрєбрянимі.
Першочергово була сформована мобільна група під керівництвом Філона Кмити, Остика, овручського державця Капусти й господарського маршалка Тишкевича — кількасот вершників. Їх виявилося досить для того, щоб налякати моковитів, які втекли покинувши весь обоз.
Цікаво, що в литовських джерелах і документах, які всі складені староукраїнською мовою, табір називається словом “кіш”.
Удивительное открытие, подтверждающее единство Северной Экаяны и всей тэнгрианско-буддийской цивилизации Внутренней Азии и Сибири, совершил профессор Н. В. Абаев, читая простой, очень известный терминологический словарь "шаманистических" терминов Манжигеева. Это очень старое издание, всем бурятам хорошо известное, на нём было защищено огромное количество диссертаций, посвящённых пресловутому "шаманизму" (Манжигеев И.А. Бурятские шаманистические и дошаманистические термины. М., 1978).
Но никто, в том числе его эпигоны (Зомоновы, например, практически переписавшие эту работу и переиздавшие её под своей фамилией), не заметил, что фактически Манжигеев описывает тэнгрианскую терминологию.
Во-вторых, в этом словаре встречается множество ярких и неожиданных свидетельств о том, что северный буддизм Экаяны в традиции Красношапочной Ньингмапа проник на север этнической Бурятии, практически на сопредельную с Саха-Якутией территорию в Осинско-Боханский край, считавшийся оплотом самого дремучего первобытного чёрного тунгусского шаманизма (этимология Бохан возводится к слову "Царь шаманов" - Боо Хан), а на самом деле являвшиеся центром Священной Земли Гэсэра, то есть оплотом героического тэнгрианского эпоса "Абай Гэсэр", о чём он уже писал в связи с тэнгрианской религией и генеалогическими связями с самим Гэсэром его деда Абаева Романа Ивановича.
Но самое удивительное, в словаре есть довольно яркое и убедительное свидетельство о том, что в эту глухомань на самом краю монгольского мира, как явствует из Словаря "Удагтайн эжэд гунгэр ламад" - "хозяева горы Удагтай три бормочущих ламы"/ ламы Красношапочники, потому что им отрезали языки Жёлтошапочные ламы, сослав на север Бурятии за принадлежность к Ньингмапе. Вот они и жили у подножия Священной Горы Удагтай, а после смерти стали почитаться местными улейскими бурятами как хозяева этой горы.
Ещё более удивительно то, что в детстве его дед, знакомивший меня с тэнгрианско-гэсэровскими достопримечательностями села Улей, рассказывал, что во дворе его усадьбы в маленькой избушке жил один из этих сосланных лам. Тогда я не обратил на это внимание, поскольку поверить в это было не возможно, так как утверждалось во всей литературе, что здесь было засилие чёрного, по определению тунгусского (по Доржи Банзарову), "шаманизма", а распространение буддизма, но только в Жёлтошапочной традиции, начинается только в начале 20-го в. с построения Аларского дацана.
«... Ми стоїмо зараз біля початку гігантського вселюдського процесу, до якого ми всі прилучені. Ми ніколи не досягнемо ідеалу ... про вічний мир
у всьому світі, якщо нам ... не вдасться досягти справжнього обміну між чужоземною й нашою європейською культурою» (Ґадамер Г.-Ґ. Батьківщина і мова (1992) // Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика: вибрані твори / пер. з нім. - Київ: Юніверс, 2001. - С. 193).
* ИЗНАЧАЛЬНАЯ ТРАДИЦИЯ - ЗАКОН ВРЕМЕНИ - ПРЕДРАССВЕТНЫЕ ЗЕМЛИ - ХАЙБОРИЙСКАЯ ЭРА -
МУ - ЛЕМУРИЯ - АТЛАНТИДА - АЦТЛАН -
СОЛНЕЧНАЯ ГИПЕРБОРЕЯ - АРЬЯВАРТА - ЛИГА ТУРА - ХУНАБ КУ -
ОЛИМПИЙСКИЙ АКРОПОЛЬ - ЧЕРТОГИ АСГАРДА - СВАСТИЧЕСКАЯ КАЙЛАСА -
КИММЕРИЙСКАЯ ОСЬ - ВЕЛИКАЯ СКИФИЯ - СВЕРХНОВАЯ САРМАТИЯ - ГЕРОИЧЕСКАЯ ФРАКИЯ -
КОРОЛЕВСТВО ГРААЛЯ - ЦАРСТВО ПРЕСВИТЕРА ИОАННА - ГОРОД СОЛНЦА -
СИЯЮЩАЯ ШАМБАЛА - НЕПРИСТУПНАЯ АГАРТХА - ЗЕМЛЯ ЙОД -
СВЯТОЙ ИЕРУСАЛИМ - ВЕЧНЫЙ РИМ - ВИЗАНТИЙСКИЙ МЕРИДИАН - БОГАТЫРСКАЯ ПАРФИЯ - ЗЕМЛЯ ТРОЯНЯ (КУЯВИЯ, АРТАНИЯ, СЛАВИЯ) - РУСЬ-УКРАИНА - МОКСЕЛЬ-ЗАКРАИНА - ВЕЛИКАНСКИЕ ЗЕМЛИ (СВИТЬОД, БЬЯРМИЯ, ТАРТАРИЯ) - КАЗАЧЬЯ ВОЛЬНИЦА - СВОБОДНЫЙ КАВКАЗ - ВОЛЬГОТНА СИБИРЬ - ИДЕЛЬ-УРАЛ - СВОБОДНЫЙ ТИБЕТ - АЗАД ХИНД - ХАККО ИТИУ - ТЭХАН ЧЕГУК -
ВЕЛИКАЯ СФЕРА СОПРОЦВЕТАНИЯ - ИНТЕРМАРИУМ - МЕЗОЕВРАЗИЯ -
ОФИЦЕРЫ ДХАРМЫ - ЛИГИ СПРАВЕДЛИВОСТИ - ДВЕНАДЦАТЬ КОЛОНИЙ КОБОЛА -
НОВАЯ КАПРИКА - БРАТСТВО ВЕЛИКОГО КОЛЬЦА - ИМПЕРИУМ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА - ГАЛАКТИЧЕСКИЕ КОНВЕРГЕНЦИИ - ГРЯДУЩИЙ ЭСХАТОН * «Традиция - это передача Огня, а не поклонение пеплу!»
