«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Но в конечном счете понимаешь, что пропагандисты незыблемости и великости просто никогда ничем своим за это не платили. Ни жизнью своих детей, ни жизнью детей своих друзей – они умеют от этого уклоняться. А война – единственно верное лекарство от имперства. Причем именно такая, как чеченская, когда великие люди на твоих глазах превращаются в куски обезличенного мяса…
Беда в том, что сохранение огромности заключается вовсе не в реальных потребностях, а в верности этой абстрактной, искусственно сконструированной, примитивной идее, в жертву которой мы обязаны приносить конечности собственных детей…
В этом смысле было бы лучше, чтобы в свое время Российская империя распалась. Когда озвучиваешь подобные мысли, сразу слышишь: «Какой ужас!». При этом попробуйте объяснить французу, англичанину или немцу, что распад Римской империи – трагедия. Они видят, что на ее месте образовалось масса чудесных государств, в которых можно жить…
Комментариев нет:
Отправить комментарий