«… Східнокарпатський регіон є західною, крайньою частиною Великого Євразійського Степу (Хінгано-Карпатського, довжиною біля 8000 км), який був ареною великих міграцій. Особливо давніх номадів Сходу. Наприкінці шляху їхніх західних переселень та військових вторгнень до Європи стояли Карпати. Вони відігравали роль «великої природної стіни» і водночас «воріт у Європу», де була побудована багатоешелонова система з «Довгих валів». Зокрема Римом і Болгарією, а потім поновленаранньодержавними утвореннями даного регіону… Через Східнокарпатський регіон проходили численні міграції також народів Європи – як із півночі, так і з півдня та заходу. Все це перетворювало тоді його на велику етнокультурну й етнополітичну контактну зону, яка в окремі кліматичні періоди характеризувалася значною густотою населення. У цю справді «благодатну землю»прагнули дійти й поселитися десятки давніх племен і народів з Європи та Азії. Окремі з них навіть зафіксовані історично в самих назвах Карпат, зокрема як гори Ріпейські, Певкінські, Бастарнські, Сарматські, Венедські, Угорські, Руські тощо. Загалом у Східнокарпатському регіоні давнє населення належало до чотирьох історико-географічних ареалів: Східносередземноморського, Центральноєвропейського, Східноєвропейського і Євразійського Степу Все це наклало відбиток на історичну долю його населення… Ця велика етнокультурна контактна зона вплинула і на надзвичайну різноманітність та своєрідність численних етнографічних груп населення регіону. Вони відображають як окремі давні, так і особливо пізньосередньовічні традиції, набуті в процесі цих переселенських і міграційних рухів…»
Це має бути справжня російська мова, мова Протопопа Аввакума й Аврамія Паліцина, не зіпсована київськими вченими та секуляризованими євреями, русская словєсность, а не радянський новояз: «А азъ в то время, запершися, молился с воплємъ ко владике: Господи, укроти ево и примири ими же веси судьбами».
Не українською, а саме такою мовою плюси мають знімати мелодрами.
Поза сумнівом базовий електорат ОПЗЖ зрадіє поверненню справжньої російської дореформеної граматики, коли в заявах на оформлення допомоги по безробіттю йому доведеться вгадувати, де писати «е», а де «ять», де «ферт», а де «фіту».
Якщо вже русифікувати одеситів, то по-справжньому, у стилі хард-рюс. Понєжє чай не ххлы (вычерне негодоное).
Радянський новояз, яким федеральне телебачення отруює мізки телеглядачів, має такий самий стосунок до великоросійського нарєчія, як ідіш до івриту.
Коли євреї творили Ізраїль, вони вклали серйозні зусилля в те, щоб придушити ідіш. Те саме ми маємо зробити для наших рускоязичєскіх братів з їхньою калічною говіркою, яку вони помилково вважають «вєликим і могучім».
Найгірше в радянському новоязі те, що він продовжує рухатися, як зомбі, після смерті СССР. Свого часу «шкраби» ліквідували звальний відмінок: О, Єкатєріна! («Єкатєріна Велікая. О! Поєхала в царскоє село»). Проте, нині він виродився у зомбіформі: Кать! Наташ! Вань! Ось за це (в ім‘я Державіна і Сумарокова) варто саджати на десять з конфіскацією.
Якщо правильно захищати руссскій язик, його носії самі (до того ж правильною галицькою говіркою) молитимуть нас про звільнення від нього. Проте, варто не поспішати погоджуватися.
Комментариев нет:
Отправить комментарий